Наголос!!! Складні випадки вживання

Інформація за посиланням: Складні вИпадки наголошення слів(читати далі)

Як писати есе

Як писати есе

Останнім часом у шкільній практиці став дуже популярним твір-роздум в жанрі есе.

Есе (від франц. essai – спроба, проба, нарис) – прозаїчне 
висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, 
що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного
 приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Пам’ятайте! Обираючи жанр есе, ви можете дозволити собі бути суб’єктивними, зосередитися на частковому, а не на головному, висловлювати спірні міркування, наводячи мінімум доказів, але, 
з іншого боку, саме це може бути і небезпечним – уявна 
легкість — пиши собі, як бажаєш. Але зовсім не факт, 
що ваш твір вийде оригінальним та цікавим.

Прийомів для написання успішного есе існує багато. 
Наводимо деякі з них.
• Ефектний початок – вступ, дуже важливий елемент твору.
 Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе.
 Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший).
Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де,
чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти,
чого йому очікувати.
2. Несподіваний – це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки
випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний – пропонує інформацію в наказовому тоні,
щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те,
що буде далі у творі.
6. Цитатний – вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий – з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.
• Хронологія есе – послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.
• Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
• Опис – характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
• Порівняння – в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
• Фінальні компоненти – останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Приклад твору-есе публіцистичного характеру.

Я – українець
Слова українського гімну давно запали в душу і були вивчені за власним вибором у підлітковому віці. Мені подобаються вишиванки, я люблю їх вдягати – це гарний і рідний мені одяг. Українські майстрині вміють робити з вишиванок справжні витвори мистецтва. До мого раціону входить багато різних страв, серед яких має місце і сало, хоча найбільша перевага віддається його копченому різновиду. Із великим задоволенням танцюю гопак – чудовий, жвавий, енергійний і запальний танець, який приносить багато приємних емоцій. З Дніпром пов’язує багато спогадів, але перепливати його спадало на думку лише у найек-стремальніших фантазіях. Мій «Кобзар» лежить на тумбочці під рукою. Коли я шукаю розради для душі чи відповідей на складні питання, то перечитую емоційні і мудрі слова Шевченка. Рушники, що залишились від бабусі, приємно милують око. Я – українець?

У випадку поранення з моїх судин струменить кров червоного кольору. Але прапор моєї держави має блакитно-жовте (або синьо-жовте за Конституцією) забарвлення, як і його маленькі копії, що супроводжують мене на життєвих шляхах. Я рідко відмінюю слова «авто» та «кіно», але якщо вони органічно увіллються у новий правопис, то вживатиму частіше.

Важливі у моєму житті слова говорились різними мовами, але переважно українською. Я – українець?

У дитинстві мені подобалось спостерігати за грою київського «Динамо», і хоч зараз інтерес не той, але це теж певний репрезентант України. Коли дивлюся бої Кличків, крім споглядання спортивної майстерності, приємно, що на престижних світових боксерських аренах здіймається наш прапор. Я байдуже ставлюся до Клочкової, але завдяки їй Україну також знають у світі. Мені не доводилось літати літаками західного виробництва, проте з Ту-154 наша земля виглядає незгірш, як з «Боїнга». У мене не стояла можливість вибору різних громадянств, але, незважаючи на це, я практично не уявляю іншого місця свого постійного проживання, окрім як України. Я буду жити там, де мені зручно і там, де дозволять обставини, але це місце немислиме без українських просторів. Я – українець.

Тут ще земля не охолола від дурості, совковості, російщення, ще ходять вулицями колишні райкомівські і обкомівські керівники, колишні слідчі КДБ і відставні радянські військові. На тутешніх цвинтарях є багато покинутих могил, стертість імен на яких пов’язана не так з матеріалом виготовлення, як з відсутністю належного догляду, бо вже немає кому їх впорядкувати. Я не один, я живу серед моїх співвітчизників, які

лаються і б’ються у громадському транспорті, стовбичать у автомобільних пробках, святкують і сумують, працюють і гуляють. Ми різні, але всі ми українці. Серед нас ще є ті, хто не розучився читати і самостійно мислити.

Я – українець.

Тут є студенти, які, бажаючи отримати заповітний «корінець» диплома, можуть навіть прийти на пари з предмета, який їм абсолютно до лямпи, а прийшовши, займатися віршуванням або написанням sms.

Тут на грошах ми побачимо гетьманів, бо президенти на таке ставлення ще не заслужили. Часом тут жартують: то дотепно, то грубо, а посміхаються то щиро, то натягнуто. Моя етнічна приналежність завжди зі мною і не зникає лише від того, що її не зафіксували у паспорті. Вона у моїх генах, у моїй свідомості, у світовідчутті. Я – українець!

Я по-своєму люблю як міста з їхніми мережами центрального опалення, площами, стадіонами, театрами, книгарнями і неоновими вивісками, так і села з їхньою екологією і простим щирим ставленням до життя, без силіконових тілом і розумом жінок.
Я люблю вузькі бруковані вулички Львова і дивуюся помпезно-сірим кварталам Харкова. Одеса і Донецьк не потрапляли до сфери моїх мандрів, але хочеться сподіватись, що й там є чому дивуватися й чому радіти. Затишна і напівсонно-спокійна Полтава є милим провінційним містом. Я впритул бачив «патріотів на трибунах» і тому впевнений, що в окопах їх точно не буде.
Я вірю в Україну, але не довіряю окремим індивідам і суспільним групам. Моє повітря переважно наповнене спокоєм і свіжістю. Гори дають відчуття мети і змушують міркувати й про духовні вершини. Крім того, на них значно менше людей і ближче до неба.
Приємно дивитись на наше небо за будь-якої погоди, особливо ясної ночі, коли видно такі маленькі і водночас велетенські, відділені мільйонами кілометрів зірки. І хоча сни я бачу рідко, довколишня природа з яскравими соняшниками з надлишком компенсує таку особливість.
Цокіт підборів на Хрещатику відрізняється від тупотіння у столицях інших держав. Сніг у Карпатах, мабуть, не схожий на свої канадські чи швейцарські відповідники, а кримська галька шурхотить інакше, ніж турецька.
Українські пісні й колискові завжди зі мною, як і горбата, натоптана бруком спина Андріївського узвозу. Свого часу одна з вулиць, де я мешкав, мала лише номер, але вона не стала від того менш рідною.
Якщо у мене будуть діти, то швидше за все вони народяться в Україні. Бо я – українець.

Дев’ять правил написання креативного есе
Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне – засвоїти дев’ять правил.
1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)
4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
5. Різні слова (синонімія.)
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).
8. Активна життєва позиція.
9. Книги про есе — це здорово.

Бажаємо успіху!

МЕТОДИ, ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ

Методист М.О. Рибникова писала: «Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і обрати свій, передивлятися десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно – ось єдиний можливий шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя».

                       Соболь І. О. –вчитель української мови

і літератури Чумаківської ЗОШ І-ІІІ ст.

Тема: Написання не з прикметниками.

Мета: ознайомити учнів із  правилами написання не з прикметниками; формувати вміння знаходити відповідну орфограму та обґрунтовувати вибір написання; розвивати логічне мислення; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: підручник, таблиця.

Компетентності: комунікативна, діяльнісна, мовленнєва, самоосвітня, соціокультурна.

Форми, прийоми, методи роботи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», практикум, незакінчене речення.

   Соболь І. О. –вчитель української мови

і літератури Чумаківської ЗОШ І-ІІІ ст.

  Тема уроку: Т.Г.Шевченко «Гайдамаки». Складність історичної долі українського народу. 

Мета уроку:  познайомити учнів з історією написання та видання твору, джерелами поеми, розкрити тему твору, з’ясувати жанр, особливості сюжетно-композиційної структури; розкрити історичну основу твору; ознайомитися з оцінкою поеми сучасниками автора; ознайомити учнів з використанням сюжету «Гайдамаків» в  образотворчому мистецтві, кіномистецтві, музиці; розвивати увагу, навики дослідницької роботи, збагачувати мовлення новими лексемами; виховувати любов і повагу до історичного минулого України.

Тип уроку:  комбінований.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, виставка літератури, згідно теми уроку,  ілюстрації.

Епіграф:
Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали...
Т.Шевченко

Вплив нових педагогічних технологій на процес соціалізації особистості

Соціалізація – це неперервний процес, що триває протягом усього життя. Він складається з етапів, кожен з яких "спеціалізується" на вирішенні певних завдань, без розв'язання яких наступний етап може не наступити.

Навчання – це планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність учителів і учнів, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань, навичок і вмінь. Наш час – це час змін, зміни відбуваються і в навчально- виховному процесі. Інформатизований світ дуже стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному учню, а ще важче творити і виховувати Людину.На своїх уроуах намагаюся відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи, намагаюся створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації. На сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій. Та суть не у нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні, корисні, змінюють структуру та якість освітнього процесу. В. О. Сухомлинський писав: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться, у школі вона живе" . А отже , формується як особистість. Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, знходити своє місце в житті. Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. На своїх уроках намагаюсь формувати життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку, що конче необхідно в сучасному суспільстві.

 На етапі активізації використовую: - ігрові прийоми 

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя);

- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати деталі, мислити логічно);

- «Хвилинки мудрості»( пояснення або вибір епіграфу уроку). На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме цій роботі мають бути підпорядковані всі елементи уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:

 - переказ «ланцюжком»; 

-читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової сукні», яку продавала вчителька Наталя Миколаївна (Г.Тютюнник «Климко»));

- читання з передбаченням (важливо, щоб текст був незнайомим);

- «Гронування», «Вільне письмо»(під час характеристики героїв творів ). Увагу старших учнів намагаюся зосередити на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:

 - «мозковий штурм»;

 - «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

 - «дошка запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

 - проблемні запитання (наприклад, «Чи можна виправдати те, що батько так жорстоко покарав Федька після «купання» у річці?» (В.Винниченко «Федько – халамидник »);

- прийом «А якби…» («А якби Соломія залишилася жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою ціною»).

На етапі рефлексії найчастіше пропоную: - закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після уроку я обов’язково…», «Образ… допоміг мені усвідомити…»;

 - поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).   

На уроках української літератури прагну прилучити учнів через розвиток інтересу до читання, художнього слова до найкращих літературно – мистецьких надбань людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості. Перевагу надаю пошуково – дослідницькій діяльності, створюючи умови для налагодження діалогу «автор – твір – читач». Для досягнення ефективності такого уроку застосовую оптимальні інтерактивні технології, які б розвивали креативні якості учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не лише мати власну точку зору, а й аргументовано, виважено обстоювати її (робота в парах, діалог, пошук інформації, дослідження); технології колективно – групового навчання (мікрофон, незакінчені речення, розумовий штурм, гронування); технології ситуативного моделювання (ділова гра, розігрування ситуацій за ролями, опис, розповідь, роздум); текстоцентричну технологію (опора на текст, поєднання навчання з вихованням, увага на образну силу слова). Практикую складання усного твору-характеристики літературного персонажа за поданим планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від прочитаного. А ще дбаю про те, щоб уроки літератури були уроками вільного спілкування. Така форма дає можливість учням висловлювати свої думки, не узгоджуючи їх з підручником чи позицією вчителя. Та найбільша їх цінність у тому, що вони дають можливість формувати не лише функціональні і мотиваційні компетенції , а й соціальні, що пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальної діяльності особистості.

 Соболь І. О.-вчитель української мови і літератури.

Урок позакласного читання "Краса людської душі"

Тема уроку:  Спиридон  Черкасенко «Маленький горбань».

                       Краса і  незахищеність людської душі.

Мета:  ознайомитися із біографією письменника,

       проаналізувати        твір С.Черкасенка

«Маленький горбань»; розкрити характер Павлика, його

поведінку, вчинки, стосунки з іншими дітьми; допомогти

учням сформувати  власні поняття про красу; осмислити

роль високих моральних якостей у становленні власної

особистост; порівняти героя з іншими персонажами;

розвивати культуру зв’язного мовлення

учнів, пам’ять, логічне мислення, кмітливість, уміння

грамотно висловлювати власні

думки, почуття, робити висновки;

виховувати здатність до

співпереживання, людяність, гуманність, уміння

пробачати,доброту, чуйність, милосердя.

Тип уроку:  комбінований

Обладнання:портрет С.Черкасенка, текст твору, мультимедійна

                      презентація, ілюстрації до твору, крилаті вислови.

Епіграф уроку:

                      Чужа душа-то, кажуть, темний ліс.

                            А я скажу: не кожна, ой, не кожна!

                        Чужа душа-то тихе море сліз.

                        Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

                           

         Справа не в тому,в чому людина ходить, а в тому, що  вона в собі  носить

                                                                                        І.В.Омулевський 

               

          Найкращий засіб від образи-пробачення   

                                            Сенека      

          Не за обличчя судіть, а за серце

                                              Г.С.Сковорода

          Любов виникає з любові;коли хочу, щоб мене любили,я сам перший люблю.

                                              Г.С.Сковорода