Використання інтерактивних технологій на уроках української літератури

Використання інтерактивних технологій

на уроках української літератури

Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу.

Інноваційні технології викладання дисциплін слід опанувати кожному вчителю, на якому рівні інтелектуально-методичної майстерності він не перебував би. Поруч із пояснювально-ілюстративними прийомами викладач повинен застосовувати нові, особистісно-орієнтовані, в яких посилений творчо-діяльнісний компонент. Лише в цьому разі студенти під умілим керівництвом викладача здобувають необхідні знання, уміння й навички.

На заняттях вчитель повинен давати не просто суму знань, а сформувати життєву компетентність як само здатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. Одними із найбільш ефектив­них методів такого типу на­вчання є інтерактивні методи.

Слово «інтерактивний» прийшло до нас з англійської мови від слова «interact» (взаємодія). Інтерактивний означає сприятливий тому, щоб взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу. Значить, інтерактивне навчання - це перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викла­дача і студента. [1, с. 8]

Основна характеристика інтерактивних методів навчання:

·        це спеціальна форма пізнавальної діяльності;

·        навчальний процес організовано так, коли практично всі студенти заохочені до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і про що думають;

·        на таких заняттях повинна бути атмосфера доброзичливості, взаємопідтримки - форма кооперації та співпраці;

·        на заняттях організовується індивідуальна, парна і групова робота.

Використання інтерактивних технологій сприяє активізації внутрішніх резервів учнів, реалізації їх природних здібностей, спонукає до самостійного мислення замість механічного споживання «готової» інформації. Інтерактивні заняття допомагають формуванню в учнів основних пізнавальних умінь і навичок, дають зразки моделей поведінки за різних життєвих обставин, сприяють розвитку критичного мислення, підвищенню читацької та мовної культури, формуванню вмінь самостійного  аналізу  навчального  матеріалу та власної навчальної діяльності, вихованню толерантного ставлення до іншої думки, поваги до національних традицій, розвитку культури полеміки й самореалізації.

Якісно змінюється і роль вчителя на таких заняттях. Вчитель, використовуючи інтерактивні методи на заняттях, активізує навчальну діяльність учнів, стає організатором учнівського колективу, консультантом під час проведення інтерактивних занять. Учням надається можливість набувати комунікативних умінь і навичок спілкування. Це сприяє підвищенню їх внутрішньої мотивації до навичок.

Особливе місце використан­ню інтерактивних методів від­водиться на заняттях літератури, так як предметом вивчення є художній текст - продукт творчої діяльності людини.

Відхід від традиційної (роз'яснювально-ілюстративної) форми навчання, коли всі знання, вміння та навички набуваються шляхом репродуктивного засвоєння і орієнтація на використання, нетрадиційних і інноваційних форм навчання викликає потребу переглянути технологію навчання. Такі заняття сприяють розвитку творчої діяльності учнів, активності, пізнавального інтересу, самостійності, активності мислення, виховують почуття відповідальності, вчать працювати в колективі та розвивають у учнів потяг допомагати один одному тощо. На таких заняттях вчитель створює проблемні ситуації, створює атмосферу співробітництва, вони мають виховний характер. Слід зазначити, що такі заняття сприяють найкращому засвоєнню матеріалу.

Нагромаджений вже нині в Україні та за кордоном досвід переконливо засвідчує, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють:

• аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

• навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати;

• доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;

• навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації і переживати їх;

• вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;

• знаходити спільне вирішення проблеми;

•  розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає, і тих, хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті створює доброзичливу атмосферу.

Будь-яке навчання є створенням умов для розвитку особистості, і отже, воно є розвиваючим, особистісно орієнтованим. Проблема в іншому. Як розуміти особистість, де шукати джерела її розвитку? В нашому розу­мінні - це визнання індивідуальності, самоцінності кожної людини, її розвитку не як "колективного суб'єкта", а передусім як індивіда, який має свій неповторний суб'єктний досвід.

Особистісна орієнтація є визнанням центру освітнього процесу особистості учня. А системоутворювальною якістю особистості є суб'єктність, тому можна стверджувати, що освітній процес, який максимально сприяє розвитку суб'єктності, можна назвати особистісно орієнтованим. Суб'єктивна структура охоплює інноваційну діяльність усіх суб'єктів - учасників занять, при якому враховується функціональне і рольове співвідношення між суб'єктами інноваційного розвитку.

Виокремлюємо ряд суттєвих вимог до технології особистісно орієнтованого навчання: діалогічність, діяльнісно творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку студента, надання йому необхідного простору свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і способів навчання і поведінки. Всі вони мають універсальні властивості. Отже, будь-яка педагогічна технологія може стати особистісно орієнтованою, якщо буде відповідати вказаним вимогам. "Треба, щоб викладали, показували, розповідали і запитували самі учні, а щоб вчителю доводилось більше слухати; треба, щоб учні весь час були активними, а не пасивними особами, - тоді процес навчання без сумніву виграє". (Ветцель К.Н.) [3, с. 68]

Засоби досягнення цієї мети:

•  використання різноманітних форм   і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб'єктного досвіду учнів;

• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі групи;

• стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи отримати неправильну відповідь, тощо;

• використання під час заняття дидактичного матеріалу, який дає можливість учню вибирати найбільш значимі для нього види та форми навчального змісту;

•  оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим резуль­татом (правильно — неправильно), а й за процесом його досягнення;

•  заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи (вирішення завдання);

• створення педагогічної ситуації спілкування на уроці, що сприяє кожному учню проявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи;

• створення умов для природного самовиявлення учнів. Ключові компетентності особистісно-орієнтованого навчання:

комунікативні, організаційні, саморозвитку, самоорганізації.

Особистісно орієнтоване навчання має свої ознаки: використання суб'єктивного досвіду учня; суб'єкт-суб'єктних стосунків учасників навчального процесу і діяльнісної основи.

Досвід упровадження особистістю зорієнтованого навчання доводить, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися з собою, автором, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на них, дискутувати, створювати спільні проекти тощо).

"Читання з позначками". Учитель пропонує учням відмітити у тексті ті частини, які підтверджують те, що вони вже знали (+), або ті, які суперечать їхнім думкам (-); а також ті, що містять неочікувані ідеї (у), і ті, щодо яких у студентів виникли запитання (?); нова інформація (!).

Кваліфікаційний огляд читання з позначками. Після читання з позначками (+ - я це знав; ! - нова інформація; ? - не зрозумів та ін.) учні систематизують й узагальнюють, що їм відомо про предмет розмови, що невідомо чи викликало зацікавлення тощо.

"Всліпу". Розділений на кілька частин текст роздається членам групи. Кожен опрацьовує 1-2 частини і повідомляє зміст. Учні разом вирішують, у якій послідовності слід об'єднати уривки, щоб вийшов зв'язний текст. Зміст уривка переказують, до нього вони можуть ставити запитання, але не читати.

Щоденник подвійних нотаток. Розділивши аркуш зошита навпіл, учні зліва записують інформацію, що видалася їм цікавою, справа - коментарі до неї.

Взаємні запитання - найпростіша технологія, яку можна застосувати в будь-якій групі для будь-якого навчального матеріалу.

Алгоритм його проведення такий:

1. Учні читають текст (чи якусь його частину) і придумують максимально можливу за відведений час (3-5 хвилин) кількість запитань, щоб по черзі задавати їх один одному.

2.  Урізноманітнити роботу можна, запропонувавши учням сформулювати запитання до тексту (2-3 абзаци), які вчитель читає вголос (в учнів такого тексту немає).

3. Учні формулюють запитання до вчителя, записують на окремих картках, а на зворотному боці карток дають письмові відповіді. Вчитель, перемішавши картки, витягає з них одну й відповідає на запитання сам і зіставляє свою відповідь із записаною на звороті.

Запитання ставляться:

а) до змісту твору:

·        Яка роль наступного епізоду в новелі М.Хвильового "Мати"?

·        Як ви розумієте смисл назви "Перехресні стежки" І.Франка?

·        Що змінилося б у романі "Маруся Чурай" Л.Костенко, якби Маруся покохала Івана Іскру?

·        Чи змінився Чіпка протягом твору? У чому саме? Що призвело до змін?

·        Визначте риси характеру героя. Як ви гадаєте, що змінилося б у його житті, коли б він не мав якихось із них?

в) до автора:

·        Яку мету ставив автор, пишучи цей твір?

·        Як він досягає поставленої мети?

·        Чи в усьому ви згодні з авторськими оцінками?

·        Чи був у творі якийсь момент, коли ви думали й відчували не так як автор?

   "Сенкан" – п’ятирядковий неримований вірш, який складається за такою схемою:

1 рядок – слово-тема (іменник);

2 рядок – 2 прикметники (означення теми);

3 рядок – 3 дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою);

4 рядок – фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї);

5 рядок – слово-висновок (іменник, синонім або висновок до теми).

Олесь Гончар «Собор».

Собор;

філософський, сучасний;

навчає, пояснює, захоплює;

початок духовного відродження нації;

роман.

Запитання-відповідь. Учні працюють у парах. У ході читання тексту вони ставлять запитання стосовно частин тексту та відповідають на них. Запитання можна ставити всьм.у класу

    Взаємне навчання. Після того, як частину тексту прочитала невелика група учнів, нехай вони по черзі грають у "вчителя" - складають резюме щодо прочитаного, ставлять запитання іншим учням, пояснюють незрозуміле, а також прогнозують, що буде далі в тексті.

   Кейс-технологія — за якою навчально-методичні матеріали чітко структуровані і відповідно комплектуються в спеціальний набір та подаються учням для самостійного навчання за періодичними консультаціями викладача. Наприклад, обговорити проблему "У чому полягає трагедія Марусі Чурай?" можна за такими питаннями:

·        несумісність геніального мистецького таланту і повсякденного життя;

·        нерозуміння суддями суспільного значення творчості Марусі Чурай;

·        несумісність духовних потреб Марусі і Гриця та ін.

Маємо можливість розвивати читацьку уяву і, разом з тим, допома­гаємо якомога глибше зрозуміти характер героїні, звернути увагу учнів на світорозуміння Марусі. Тим самим даємо можливість дітям співпереживати разом з почуттями головної героїні. Може здатися, що кожен з них відтворює образ своєї Марусі.

Спільний проект. Група поділена на підгрупи, які отримують різні завдання щодо теми занять: з історії, з психології, з народознавства, з мистецтвознавства тощо. Група експертів вивчає інформацію з усіх питань. У ході заняття експертам надається слово для інформації.

Мозковий штурм. Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає учасників до творчості. Сприяє вільному вираженню думок усіх учасників і допомагає розв'язувати конкретні проблеми.

Учитель називає проблему і запрошує взяти участь у її обговоренні шляхом колективного обдумування - "мозкового штурму", який організо­вується за такими етапами.

1 .Обрана вами тема чи проблема записується на дошці або на папері, щоб   під час роботи цей запис був перед очима.

2. Усі учасники штурму висувають ідеї щодо вирішення проблеми. Вони можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

3. Учень записує на дошці всі пропозиції однокласників.

4. Коли присутні вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняється.

5. Після того, як ідеї зібрано, їх групують, аналізують, вдосконалюють.

6. Вибирають ті, які, на думку групи, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Метод "Коло ідей". Ланцюжок відповідей. Наприклад, "Чому нас вчить трагічна доля Чіпки?":

·        навчатись прощати;

·        критично ставитись до себе і своїх вчинків;

·        шукати винуватців нещасть не тільки десь, а і в собі;

·        шукай порятунку не в пиятиці, а в роботі і серед людей тощо.

Метод "Прес" застосовується для вироблення вміння аргументувати свою відповідь: учень висловлює думки з приводу певної проблеми, використовуючи такі словесні форми:

·        я вважаю, що... (озвучення позиції);

·        оскільки.. (обґрунтування позиції);

·        наприклад., (наведення прикладів);

·        таким чином... (підбиття підсумків).

Мікрофон. Дає змогу кожному щось сказати з обговорюваного і питання, висловити свою думку чи позицію. Правила застосування цієї технології такі:

·        говорити має той, у кого символічний мікрофон;

·        подані відповіді не коментуються й не оцінюються;

·        коли хтось висловлюється, інші не мають права перебивати, викрикувати з місця.

На сьогоднішньому занятті я зрозумів... А тепер я хочу почути думку про... Що мені сподобалось... Що не сподобалось...

Читаючи твір, я відчув... Читаючи твір, я думав... Читаючи твір, я зрозумів...

Такий підхід забезпечує суб'єктність учня у навчально-виховному процесі, його активне ставлення до самовиховання та самовдосконалення, свідоме подолання труднощів.  

      Підсумовуючи, слід зазначити, що українська література як навчальна дисципліна  має колосальний потенціал, комплексно впливає на становлення та розвиток особистості дитини, її психоемоційну сферу, інтелектуальні здібності, морально-етичні та етичні погляди, духовні запити.   

На заняттях літератури з використанням інтерактивних методів учні мають мож­ливість вільно висловлювати свої думки щодо проблематики творів, характеристики худож­ніх образів, зв'язку літератури з реальним життям, самостій­но аналізувати різні проблемні ситуації та давати відповіді на проблемні запитання. Позитивною стороною інтерактивних методів є можливість викорис­тання на одному занятті різних форм і методів такого типу на­вчання.

Упровадження інновацій­них технологій під час ви­вчення літератури дало певні результати, в учнів збіль­шився інтерес до дисципліни, зросла активність, зацікавле­ність в діалогово-пошуковій роботі.

Література

1.     Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово. - №2,2005. – С. 5-19.

2.     Демчик О. Нестандартні уроки з української літератури в 9 – 11 класах. – Тернопіль, 2000. – 144 с.

3.     Інноваційні технології та сучасний урок літератури: Навч. посібн. – К.: Шкільна освіта, 2006. – 128 с.

4.     Как готовить интегрированные уроки: История, культура. – М.: "Чистые пруди",2006. – 32с.

5.     Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок:Інтерактивні технології навчання.- К., 2003.

6.     Серьожникова Р.К. Суб’єктивна позиція студента як реалізація його творчого потенціалу // Проблеми освіти, 2006. - №43. – С. 31-34.

7.     Щербина В.Г. Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури. – Х.: Основа, 2005. – 96 с.

8.     Фасоля А. Діяльнісна основа навчання // Дивослово. - №6, №7, 2006.

9.     Якиманська І. Особистісно орієнтована система навчання // Завуч. – 1999. - №7.

        

 Заняття з літератури – насамперед заняття слова. Наскільки яскравим, образним, точним та виразним буде це слово, залежить від особистості викладача. Ось і прагнуть педагоги, щоб зацікавленість наших учнів літературою була щирою, непідробною,  органічною шукати нових шляхів у методиці викладання.

У статті ми прагнемо розглянути деякі новітні методи та прийоми викладання, які дозволять викладачам літератури відчути усю «сродність праці» на педагогічній ниві.

Стаття містить теоретичний матеріал та  методичні рекомендації щодо використання інноваційних колективно – групових методів та прийомів навчання.

Також у статті розкрито методи та прийоми інноваційних підходів до викладання  літератури  в школі. Нами підкреслено необхідність особистісно-орієнтованого підходу до вивчення предмету .

Застосування інноваційних методів навчання учителями  дозволить ефективно досягати навчальну, виховну й розвивальну цілі шкільного предмету. Зазначені методи можуть застосовуватися як на етапі підготовки до проведення занять, створенні навчально-методичного забезпечення, так і під час навчально-виховного процесу.

Загалом це цікава й корисна робота.

Ключові слова: інтерактивні методи, „мозковий штурм”,  сенкан, колективно-групове навчання, спільній проект , особистістю зорієнтованого навчання .