Зарубіжна література 8 клас. Тема:"Марина Аромштам. «Коли відпочивають янголи». Учителька Марсем та її учні: два погляди на один світ".

Кожен із нас має своє призначення, заради якого прийшов на цей світ. Дуже шкода, що багато людей цього не розуміє і пливе річкою життя,  не бажаючи нічого змінювати. Їх повною мірою задовольняє те, що вони їдять, що одягають. Та якщо навіть когось це і не влаштовує, то він просто промовчить, тому що так чинить більшість. Але будуть і такі, які боротимуться за свої традиції, культуру, а, познайомившись ближче  з навколишнім та внутрішнім світом, знайдуть свій сенс життя. Саме про таку людину і пошуки власного сенсу життя, про героїв її літературних творів ви дізнаєтесь сьогодні.

1) Розповідь про життєвий і творчий шлях М. Аромштам

Марина Семенівна Аромштам - відомий журналіст, талановитий педагог, автор популярних книг по вихованню дітей. Народилася в Москві 20 березня 1960 року. Як і всі її однолітки, ходила до школи, після закінчення якої  вступила на відділення початкових класів педагогічного факультету Московського державного педагогічного інституту.

Закінчивши інститут у 1981 році, отримує диплом вчителя початкових класів. Упродовж 19 років  працює вчителем початкових класів. Під її керівництвом розвивається експериментальний клас. У 1997 році стає фіналістом Московського конкурсу «Учитель року». Видавати твори і друкуватися Марина Семенівна почала з 1996 року.

З 2000 по 2007 рік очолювала інноваційні проекти дошкільних установ та закладів для дітей-сиріт.

З 2000 року Марина Аромштам є головним редактором газети «Дошкільна освіта», отримала нагрудний знак «Почесний працівник загальної освіти». Статті Аромштам з проблем педагогічної реальності друкуються в багатьох газетах і журналах. У 2004 році їй присвоєно звання «Кандидат педагогічних наук».

У 2007 році в журналі «Кукумбер» були опубліковані перші художні твори Аромштам – оповідання з циклу «Волохата дитина».

Аромштам Марина Семенівна сьогодні – мама двох дітей, талановитий письменник, журналіст, педагог, головний редактор сайту «ПапМамБук».

Марина Семенівна також автор книг про виховання: «Будинок, в якому живе малюк», «Маленькі дітки – маленькі біди», «Дитина і дорослий в педагогіці переживання»; художніх творів: «Дружина декабриста», «Легенда про Ураельфе», «Коли відпочивають янголи», «Інша дорога» тощо.

Працюючи в школі, накопичила великий досвід зі спілкування з дітьми та їх батьками. Тому і не дивно, що в своїх творах вона порушує питання взаєморозуміння. У скарбничці досягнень Аромштам є премія «Срібне перо» за підсумками конкурсу авторів «Учительської газети».

В ексклюзивному інтерв’ю, записаному головним редактором видавництва Грані-Т Оленою Мовчан, на запитання «Чи знайомі Ви з Україною і які Ваші очікування від спілкування з українським читачем?» письменниця розповіла:

«Моя бабуся родом з України. Вона знала українську, любила співати українські пісні. Щось я запам’ятала з дитинства – такий легкий доторк до мови. Крім того, існує сімейна леґенда про мою появу на світ. Мої мама й тато два роки після заміжжя жили без дітей. А потім поїхали в Україну – в містечко Славута на Хмельниччині – до бабусиної сестри. Стояла спека, було багато-багато суниць, і вода в річці прогрілася. І начебто ця тепла українська річка й подарувала моїм батькам мене. Так що я до певної міри теж «родом» з України. Коли я підросла, мама мене возила в ті місця. Але показала мені передовсім те, що сама дуже любила: білі хатинки, що потонули в зелені, суниці й річку.

А ще я в дитинстві танцювала «український танець» у хореографічному гуртку в будинку культури. Звісно, танцювала я в костюмі: плахта, віночок. Пригадую, тоді всі дитячі концерти завершувалися сюїтою «Дружба народів». Ну й читала я різне: українські народні казки, ясна річ, Гоголя, пізніше – романи про Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, «Молоду гвардію». В останній книзі, якщо Ви пам’ятаєте, розповідається про українське підпілля… Харків для мене – місто, де жив і працював великий психолог Лев Семенович Виготський. Київ – сакральна точка на земній кулі, де історія згущується до стану матерії. Львів – місто, де повсюди леви і яке якось драматично вписане в наші сімейні леґенди…

Що стосується українських читачів, то мені просто дуже приємно думати, що мої книжки перекладені й будуть читатися в Україні. Будь-який письменник мріє про розуміння, але що за цим стоїть, пояснити не може. Я не виняток. Читач вичитує те, що хоче й може. На те він і читач.»

2) Про книгу «Коли відпочивають янголи»

Повість письменниці та педагога Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» удостоєна високих літературних відзнак. У Росії, на батьківщині автора, книжка здобула Велику премію Національної дитячої літературної премії «Заповітна мрія», до того ж, перше місце їй присудило саме дитяче журі. А в Європі вона увійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань «Білих ворон–2011».

2011 року “Коли відпочивають янголи” вийшли друком в українському перекладі Івана Андрусяка.

У сюжеті книги іде розповідь від імені дівчинки Аліни, котра навчається у початкових класах та від імені учительки Маргарити  Семенівни, яку скорочено називають Марсем, згадується про її щоденник. До того ж, остання признається, що не любить дітей, але їм віддає всю себе, вміє їх заохотити до навчання та вкласти у них правильні думки. Може, у неї це просто дар, чи їй допомагають ангели, про яких вона розповідає? Вона не є ідеальним педагогом, в своїй роботі навіть відкидає деякі «вічні» педагогічні цінності…

 Ця повість відображає душу маленького школяра, у якого зовсім вже не дитячі міркування, а також важку працю вчителя. Крім цього, у книзі йдеться про роль батька та дідуся у житті дитини, та описуються різні нелегкі життєві ситуації.

Звернімося до авторського бачення:

«Книжка «Коли відпочивають янголи» задумувалась як роман для старших підлітків. Ця книга була моїм прощальним словом школі, вона писалася навздогін тим дітям, які стали прототипами моїх героїв.» (М.Аромштам, із інтерв’ю видавництву Грані-Т)

 «…повість «Коли відпочивають янголи» – про те, як учителька читає дітям «Короля Матіуша», а діти в цей час живуть своїм складним і погано керованим життям» (М.Аромштам, «Післямова автора»)

“У цій повісті дуже мало вигаданого. Сюжет про ангелів взятий із життя, його було подаровано мені у складних обставинах. Потім я дійсно розповідала цю історію своїм учням, багато із яких стали прототипами моїх персонажів” (М.Аромштам)

3) Повідомлення про Януша Корчака

Книжку Марини Аромштам «Коли відпочивають ангели» неможливо зрозуміти поза іншою книжкою іншого педагога й дитячого письменника – «Пригодами короля Мацюся» Януша Корчака.»

2011 року Сейм Республіки Польща одностайно ухвалив оголосити наступний рік — Роком Януша Корчака, відомого у всьому світі польського письменника та педагога. Януш Корчак —літературний псевдонім, що його взяв собі Генріх Ґольдшміт, поляк єврейського походження, лікар за освітою, який значну частину свого життя присвятив вихованню знедолених дітей.

У 2012 році виповнилося століття з дати заснування “Дому сиріт”, будинку-інтернату для єврейських дітей, який діяв у 1912-1942 роках у Варшаві. “Дім Сиріт”, як і “Наш Дім”, притулок для сиріт із польського робітничого середовища, завдяки оригінальній системі виховання, запровадженій Корчаком, давно вже стали легендою. Згадаймо лише про принцип дитячого самоврядування, надзвичайно важливий для педагогіки Старого Лікаря (так називали Януша Корчака його вихованці). “Якщо хтось зробив щось погане, краще за все йому пробачити. Якщо зробив погане, бо не знав, то тепер знатиме. Якщо зробив погано неумисно – у майбутньому буде обережнішим”. Кожен, хто уважним оком прочитає педагогічні чи художні твори Януша Корчака, зауважить, що всі вони сповнені розуміння недосконалості, несправедливості, жорстокості суспільства і відтак — трагічності буття. Але навіть в умовах довколишнього хаосу, який ніколи не стане гармонійним і добрим до людини, залишається настанова виховувати у дітях найкраще і найсвітліше.

Іще одна причина оголошення Року Януша Корчака — трагічна. Адже у 2012-му виповнилося 70 років із дня загибелі Старого Лікаря і його вихованців у концентраційному таборі Треблінка. Януш Корчак як відомий письменник мав можливість уникнути страти. Але його вихованці були приречені на смерть. Тож Старий Лікар вирішив не залишати дітей самих…

Дуже важливо, що ми маємо всі підстави вважати Корчака трохи “київським” письменником. Адже свою найвідомішу педагогічну працю “Як любити дітей”, за свідченням істориків, Януш Корчак написав, принаймні частково, саме у свій “київській період” (1915-1918 роки).

Напередодні проголошення наступного року Роком Корчака, на Львівському форумі видавців звання «Найкраща книга Форуму-2011» було присуджено, зокрема, “Пригодам короля Мацюся” Януша Корчака, які вийшли друком у видавництві “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. У цьому виданні під однією обкладинкою об’єднано дві повісті -  «Король Мацюсь Перший» і «Мацюсь на безлюдному острові». Автори передмови до нового видання … вказують на певні риси Гамлета та Дон Кіхота у постаті головного героя, хлопчика Мацюся, якому дуже рано довелося стати королем, взявши на себе відповідальність за чужі долі у розв’язанні загадки, яка, здається, немає позитивного розв’язання, — загадки влаштування гармонійного суспільного устрою.

Наприкінці першої повісті короля Мацюся засуджують до страти, але перед самим виконанням вироку замінюють найвищу кару на заслання на безлюдний острів. Друга повість завершується смертю головного героя… Але ці твори, важкі як для дитини, так і для дорослого, багато педагогів не просто вважають класикою світової літератури, а й наполегливо радять для прочитання. Одна з таких педагогів — Марина Аромштам, російська письменниця, чия книжка-переможниця багатьох конкурсів “Коли відпочивають янголи” також ніби у передчутті Року Корчака з’явилася нещодавно у перекладі Івана Андрусяка у видавництві “Грані-Т”. Це повість для дітей середнього та старшого шкільного віку. У ній описано досвід учителювання авторки, заснований на принципах педагогіки Корчака.

…“Коли відпочивають янголи” — книжка надзвичайно щира; вона аж ніяк не ідеалізує дітей, не оминає багатьох проблемних моментів виховання, але разом із тим стверджує “утопічну” педагогічну систему Старого Лікаря.  Останні речення повісті “Коли відпочивають янголи” із “Післямови автора” неодмінно хочеться зацитувати: “Знайдіть “Короля Матіуша”. Відкопайте з бібліотечного пилу. Відшукайте в чарівній мережі Інтернет. Наткніться на неї — випадково — на книжковій полиці в гостях у знайомих. Прочитайте її неодмінно. Інакше ви не зрозумієте чогось важливого про себе”.

Перегляд буктрейлеру на книгу

Домашнє завдання :

1. Опрацювати зміст уроку;

2. Прочитати повість Марини Аромштам. «Коли відпочивають янголи»