вівторок, 12 травня 2020 р.

Зарубіжна література 9 клас. Тема:"Позакласне читання №4. К. Нестлінгер. «Маргаритко, моя квітко». Сюжет та проблематика твору".


Дуже важливо дати книжку вчасно. Скажімо – вам, вчасно. Чому?
Сучасні підлітки завантажені навчальною програмою, насиченою об’ємними творами. Це непогано. Але часто їх читають тільки для того, щоб не отримати двійку. На те, що цікаве, залишається обмаль часу. Хочеться і в Інтернеті посидіти, і з друзями зустрітися. Але разом з тим у підлітків стільки запитань до цього життя!
Що читають у 15 років? Бібліотекар (що питають: П’ятнадцятилітні сьогодні повально захоплені фантастикою і фентезі. Це досить захоплива й легка література, але водночас мені дуже жаль, що наукова фантастика почиває в бозі. Тепер «у моді» сказання й казки. Найбільше читають, звісно ж, Толкієна і Роулінг. Дуже популярні в підлітків Хічкок, Люк Бессон, Кінг, та інші )
Спостерігаючи за розвитком сучасного підлітка, який народився в нинішній Україні вже емансипованим і занадто дорослим водночас, ми розуміємо, що такий підліток не хоче більше «дитячої літератури», але й «доросла» його відлякує своєю постмодерною депресією…Ні одна, ні друга не відтворюють реальних проблем підлітка, не відповідають на його нагальні запитання.
Згідно зі стереотипним педагогічним розумінням, зацікавлення підлітків аморальні та брутальні, тому ці зацікавлення переважно замовчуються, не обговорюються в суспільстві, ними просто легковажать або нехтують. Хоча саме ці теми спричинюють у підлітків розвиток «почуття дорослості», внутрішнє бажання ствердитися у світі дорослих: чи-то як позитивна, чи негативна особистість – не важливо. Важливо для підлітків те, щоб їх взагалі визнали як вже достатньо дорослих рівноправних особистостей. Вони не хочуть чути від дорослих ні схвалення, ні осуду. Вони хочуть, щоб їх сприймали як дорослих, які «вже знають» все про все і мають власні уявлення про «добро» і «зло». Але ж у підручнику про таке не прочитаєш…
Як один з найкращих в сенсі усвідомлення дорослими реальних проблем підлітків є твір однієї із найпопулярніших у світі австрійської письменниці Крістіне Нестлінгер «Маргаритко, моя квітко» (1981).
ро авторку
Кристи́на Не́стлінґер (13 жовтня 1936 року, Відень, Австрія) — австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.
Закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.
Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставилидрукарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.
Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.
Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.
У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».
Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.
Нестлінгер  — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.
Про твір
Центральна фігура роману – це 14-ти-річна дівчина Маргарита Марія Закмаєр. З перших же рядків читач дізнається, що Маргарита має 14 років, сірі, як дунайська рінь, очі, волосся кольору спанієля, невисокий зріст і зайву вагу. Останнє становить для Маргарити головну, на її думку, проблему її теперішнього життя. Маргарита – як і величезна кількість справжніх підлітків – соромиться свого тіла. Через це вона скуто поводиться в школі, майже не має друзів і не розраховує привернути до себе увагу хлопця, в якого закохана.
Отже, проблема перша:
1)     незадоволення своєю зовнішністю, поява комплексу неповноцінності
У описі героїні талановита письменниця з першої ж сторінки розгортає дівочу підліткову проблему:
 «Важко сказати, чи була вона товстою, бо це, зрештою, як і багато чого іншого в житті, – річ відносна… На уроці фізкультури, поряд зі сухою, як тріска, Евеліною та пласкою, як дошка, Сабіною, Маргарита почувалася неймовірно тлустою, грубшою за бочку з гусячим смальцем. Удома ж, біля тата, мами, Гансика й Меді, вона здавалася собі доволі стрункою та зграбною особою».
А оскільки всі члени сім’ї Маргарити були дуже грубими, то сусіди їх з насмішкою називали «Заки-Рюкзаки». Маргарита добра учениця, але ненавидить, як і всі товсті дівчата, урок фізкультури і вишукує усі можливості, щоб не відвідувати його. Мати розуміє її:
 «У нас, грубасиків, комплекс неповноцінності! Хіба ж ми винні?»
2)    підтримка матері допомагає людині в такому складному віці, зокрема, розуміння внутрішнього світу дитини, вміння з нею спілкуватися, а часом і просто промовчати;
       Уже із самого початку авторка ставить реальну проблему у творі: не так фізичну, як психологічну, яка переслідує юну дівчину в її процесі дорослішання. І при цьому у неї «сімейно» закладається комплекс неповноцінності, який не дає їй можливості ні відкрито спілкуватися з однокласниками, ні навіть мріяти про залицяння гарного хлопця, що у такому віці вже є дуже актуальною потребою.
         Однак підтримка матері безперечно допомагає їй у такому складному віці, зокрема, її розуміння, вміння спілкуватися, а часом і просто промовчати. Важливу роль відіграє у стосунках матері-доньки довіра.
Потаємне бажання любові, якої Маргариті так бракує в реальних стосунках з ровесниками (вони переважно висміюють її неординарний вигляд), дівчина ховає за сторінками дешевих бестселерів: у вільний час дівчина «читала романи з життя аристократів, але потайки, бо соромилася цього».
І соромилася не через те, що це «не модно» серед друзів, а через те, що «коли тато і мама роками сміються з тітоньки Емми, яка читає оте дрантя про «кров-любов», то не наважишся визнати за собою такий ґандж».
 І в цих словах, знову ж таки, криється «уся правда» про «читання» серед підлітків. Вони читають, але читають «таємну» літературу, літературу не ту, яка «рекомендована» батьками чи педагогами, а ту, яка може заповнити вакуум, що утворився у свідомості або душі цих дорослих дітей внаслідок не з’ясованих ще ними запитань, або ж сформованих комплексів неповноцінності, як от у Маргарити.
3)      потаємним читанням «заборонених» книг діти намагаються з’ясувати невідомі для них запитання;
І нічого б не змінювалося у її родині, якби одного разу мама Маргарити – Елізабет не вирішила нарешті схуднути та вивчитися на соціального працівника. Зустрівшись із подругою юності, вона раптом бачить своє життя відсторонено: родину з п’яти товстунів, їхнє мляве й незрушне існування в ситому достатку, покинуте навчання, відсутність професії, своє, немов чуже, тіло, за яке соромно.
 Її чоловік не розділяв цього бажання, і волів бачити «маму» (так він називав свою дружину) домогосподаркою. Непорозуміння перейшли у сварки, а потім в – розлучення. Елізабет переїхала мешкати до своєї подруги Марії-Луїзи, та забрала з собою найменшу Меді. Згодом до них приєдналася Маргарита. Батько залишився з Гансиком, який не розділяв поглядів мами та її рішення щодо їжі та навчання. Ось так сімейна “ідилія” розвалилася.
4)      непорозуміння між батьками та руйнування сім’ї;  
Нове життя, що чекає на Маргариту, виявиться складнішим, проте зовсім не гіршим, і вже однозначно – динамічнішим і цікавішим, а вже кохання там буде – хоч відбавляй.
Зі слухняної й майже безмовної дівчинки Маргарита перетворюється на доволі авторитарну юну особу, голос якої звучить у родині голосно та впевнено, і є носієм здорового глузду.
5)    перетворення слухняної й майже безмовної дівчинки на впевнену в собі, доволі авторитарну юну особу;
Нова Маргарита не дозволить собі бути жертвою чоловічої власницької поведінки: ані певної обмеженості батька, ані еротичної сваволі хлопців.
6)    дівчинка не дозволяє собі бути жертвою чоловічої власницької поведінки – ані певної обмеженості батька, ані еротичної сваволі хлопців.
         Усвідомивши себе одного разу привабливою еротично, Маргарита, хоч і грається зі спокусою з юнацькою цікавістю, проте підсвідомо утримується від того, щоб бути просто “об’єктом”.
7)    тут з  неперевершеним гумором Нестлінгер порушуються такі складні й актуальні проблеми, як ранній секс і СНІД.
І це їй вдається, мають визнати читачі, просто блискуче. Понад чотири роки дівчина  сама “водить за носа” одночасно двох хлопців, аж поки не обирає того з них, чий інтерес до неї є справжнім і щирим.
8)    вона обирає з поміж хлопців того, чий інтерес до неї є справжнім і щирим.
Окрім проблеми розпаду родини, також тут з  неперевершеним гумором Нестлінгер порушуються такі складні й актуальні проблеми, як ранній секс і СНІД.

1   Висновок
 Твір підносить реальні проблеми дівчини-підлітка, яка одночасно переборює комплекс неповноцінності, переживає власне становлення, перше захоплення, перше розчарування, першу справжню любов, а разом з тим спостерігає становлення матері як особистості і вперте неприйняття цього батьком і братом.
Про «рецепт» щастя від Маргарити

Цей роман однозначно можна вважати книжкою для сімейного читання. Вона буде цікавою і для молоді, і для дорослих. Дуже часто ми боїмося змінювати власні принципи, звичне життя і від чогось відмовлятися. Краще мріяти про мрію, аніж почати втілювати її в життя.
Однак, як говорить головна героїня, якщо хочеш чогось досягти в житті, мусиш уміти часом відмовлятися від власних принципів. І тоді тато з мамою вже не сваряться, брат береться за розум, а сусіди перестають вживати фразу «Заки-Рюкзаки».
Домашнє завдання
Для наступного уроку (уроку розвитку мовлення)
Написати твір «Актуальність роману К. Нестлінгер «Маргаритко, моя квітко» для людей нашого віку»

План
1. Вступ.

2. Особливості дорослішання підлітків, описані в романі:

1) незадоволення своєю зовнішністю, поява комплексу неповноцінності;

2) підтримка матері, її розуміння внутрішнього світу дитини, вміння з нею спілкуватися, а часом і просто промовчати;

3) потаємним читанням «заборонених» книг діти намагаються з’ясувати невідомі для них запитання;

4) непорозуміння між батьками та руйнування сім’ї;

5) перетворення слухняної й майже безмовної дівчинки на впевнену в собі, доволі авторитарну юну особу;

6) дівчинка не дозволяє собі бути жертвою чоловічої власницької поведінки – ані певної обмеженості батька, ані еротичної сваволі хлопців;

7) як у романі з неперевершеним гумором Нестлінгер порушуються складні й актуальні проблеми раннього сексу і СНІДу;

8) дівчина обирає з-поміж хлопців того, чий інтерес до неї є справжнім і щирим.

9.     Мої враження від книги.



Немає коментарів:

Дописати коментар

Перекладач