Соціалізація – це
неперервний процес, що триває протягом усього життя. Він складається з етапів,
кожен з яких "спеціалізується" на вирішенні певних завдань, без
розв'язання яких наступний етап може не наступити.
Навчання – це
планомірна, організована, спільна і двостороння діяльність учителів і учнів,
спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування останніми системи знань,
навичок і вмінь. Наш час – це час змін, зміни
відбуваються і в навчально- виховному процесі. Інформатизований світ дуже
стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному
учню, а ще важче творити і виховувати Людину.На своїх уроуах намагаюся
відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи,
намагаюся створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації. На
сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій. Та суть не у
нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні, корисні, змінюють структуру
та якість освітнього процесу. В. О. Сухомлинський писав: "Не забуваймо, що
в школі дитина не тільки вчиться, у школі вона живе" . А отже ,
формується як особистість. Як на
мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років
людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного
письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше
завдання – навчити дитину жити, думати, знходити своє місце в житті. Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове
спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і
вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають
щось нове. На своїх уроках намагаюсь формувати життєво необхідні
компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів
активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в
колективі, не боявся висловлювати власну думку, що конче необхідно в сучасному
суспільстві.
На етапі активізації використовую: -
ігрові прийоми
- прийом відновлення
порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту
художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи
літературного героя);
- літературні
диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший читач» (як на перевірку знання
тексту, так і на уміння помічати деталі, мислити логічно);
- «Хвилинки
мудрості»( пояснення або вибір епіграфу уроку). На етапі усвідомлення, звичайно
ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме цій роботі
мають бути підпорядковані всі елементи уроку. Залежно від віку учнів варіюю
види і прийоми роботи:
- переказ «ланцюжком»;
-читання у ролях;
- формулювання
запитань літературному герою (письменнику);
- переказ від
імені…(скажімо, від імені «трояндової сукні», яку продавала вчителька Наталя
Миколаївна (Г.Тютюнник «Климко»));
- читання з
передбаченням (важливо, щоб текст був незнайомим);
- «Гронування»,
«Вільне письмо»(під час характеристики героїв творів ). Увагу старших учнів
намагаюся зосередити на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією
метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:
- «мозковий штурм»;
- «обери позицію» (пояснення власного вибору,
сприйняття інших точок зору на проблему, обстоювання або зміна позиції після
обговорення);
- «дошка запитань»( учні прикріплюють на дошці
свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають
самостійно, обираючи собі запитання.)
- проблемні запитання (наприклад, «Чи можна
виправдати те, що батько так жорстоко покарав Федька після «купання» у річці?»
(В.Винниченко «Федько – халамидник »);
- прийом «А
якби…» («А якби Соломія залишилася жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою ціною»).
На етапі
рефлексії найчастіше пропоную: - закінчити речення: «Сьогодні на уроці я
зрозумів…», «Після уроку я обов’язково…», «Образ… допоміг мені усвідомити…»;
- поставити запитання письменнику або герою
(як варіант – написати листа).
На уроках
української літератури прагну прилучити учнів через розвиток інтересу до
читання, художнього слова до найкращих літературно – мистецьких надбань
людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості.
Перевагу надаю пошуково – дослідницькій діяльності, створюючи умови для
налагодження діалогу «автор – твір – читач». Для досягнення ефективності такого
уроку застосовую оптимальні інтерактивні технології, які б розвивали креативні
якості учня: фантазію, ініціативу, непересічність, здатність не лише мати
власну точку зору, а й аргументовано, виважено обстоювати її (робота в парах,
діалог, пошук інформації, дослідження); технології колективно – групового
навчання (мікрофон, незакінчені речення, розумовий штурм, гронування);
технології ситуативного моделювання (ділова гра, розігрування ситуацій за
ролями, опис, розповідь, роздум); текстоцентричну технологію (опора на текст,
поєднання навчання з вихованням, увага на образну силу слова). Практикую
складання усного твору-характеристики літературного персонажа за поданим
планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від
прочитаного. А ще дбаю про те, щоб уроки літератури були уроками вільного
спілкування. Така форма дає можливість учням висловлювати свої думки, не
узгоджуючи їх з підручником чи позицією вчителя. Та найбільша їх цінність у
тому, що вони дають можливість формувати не лише функціональні і мотиваційні
компетенції , а й соціальні, що пов’язані з оточенням, життям суспільства,
соціальної діяльності особистості.
Соболь І.
О.-вчитель української мови і літератури.
