10 клас . Українська мова Тема уроку :Урок мовленнєвого розвитку. Аудіювання текстів дiалогічного та монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).
1.Ознайомтеся, будь ласка , із теоретичним матеріалом.
Види мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45%, говоріння — 30%, читання — 16%, письмо 9% (див. діаграму).
Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.
Різновиди аудіювання:
1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;
2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;
3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.
2.иди мовленнєвої діяльності — аудіювання (слухання-розуміння), читання, говоріння й письмо. Говоріння й письмо є продуктивними видами мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання й читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).
Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання — 45%, говоріння — 30%, читання — 16%, письмо 9% (див. діаграму).
Аудіювання — рецептивний вид мовленнєвої діяльності, що полягає в одночасному сприйнятті на слух і розумінні людського мовлення, є основою спілкування. Розрізняють репродуктивне та продуктивне аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У школі до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів та підготовки до творчих робіт. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Сприймати усну інформацію можна глобально, докладно й критично.
Різновиди аудіювання
1) глобальне або ознайомлювальне вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, уміння визначити тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи;
2) докладне або вивчальне передбачає найповніше сприймання змісту повідомлення, усвідомлення деталей змісту кожного з його елементів;
3) критичне, ґрунтуючись на глобальному і докладному, вимагає аналізу сприйнятих тверджень; висловлення власної думки, оцінки з приводу почутого, критичного осмислення сприйнятого на слух.
2. Сформулюйте висновки щодо сприйнятого.
3.Читання тексту, розробка тестових завдань до нього.
Зазвичай на уроках вам пропонується виконати тестові завдання після сприймання тексту. Сьогодні спробуйте виступити в ролі вчителя-методиста і самостійно розробити такі завдання до запропонованих вам текстів.
Тестові завдання мають відповідати таким вимогам: 12 тестових питань з 4-ма варіантами відповідей, що відображають розуміння фактичного змісту почутого висловлювання, теми і основної думки тексту; причиново-наслідкових зв’язків, мети висловлювання; адекватне сприймання особливостей побудови й мовного оформлення (виражально-зображувальних засобів), типу і стилю тексту, оцінку і власне ставлення до сприйнятого тощо.
ГАРНА КНИГА — АБЕТКА ДЛЯ ДУШІ
Як не прикро визнавати, але в нинішньому житті чи не весь вільний час заполонив домашній телевізор із бойовиками, детективами і трилерами, а книги залишилися в минулому, як і книжковий бум, який спостерігали 20-30 років тому. Тоді люди не уявляли жодного дня без книги і з рук у руки передавали збірки поезій Василя Симоненка і Ліни Костенко, романи Михайла Булгакова та повісті Василя Бикова. Інтелігентна людина не могла собі дозволити не прочитати твори Василя Земляка, Павла Загребельного, Юрія Мушкетика... Сьогодні ж більшість людей тамує інформаційний голод і забезпечує емоційні потрясіння з допомогою телевізійного екрана, а в газетах вишукує кримінальні страхіття і скандали.
Як тут не згадати відомого булгаковського професора ГІре- ображенського, який застерігав: «Боже вас бережи, не читайте до обіду радянських газет... Я провів тридцять спостережень у себе в клініці. І що ж ви думаєте? Пацієнти, які не читали газет, почували себе чудово, Ті ж, яких я спеціально змушував читати «Правду», втрачали у вазі. Мало цього. Знижені колінні рефлекси, поганий апетит, пригнічений стан духу...» Автор цих рядків був лікарем, і він, як і сьогоднішні ескулапи, обстоював думку, що постійне читання негативної інформації може призвести до пригніченого стану, та й до хвороби недалеко. Цим матеріалом хочемо привернути увагу читачів до цікавої теми лікувальні властивості книги, посилаючись на досвід лікаря-психотерапевта В. Клешича.
Дивовижний лікувальний вплив книг відомий здавна. Ще Нестор у Лаврентіївському літописі (1037 р.) зазначав: «...книги є глибина, бо самі в печалі втішаємося». Відгомоном цього твердження стала фраза відомого київського бібліотекаря П. Должикова: «...кабінет для читання — аптека для душі».
Можна було б обійтися без цих сентенцій, оскільки ми, самі того не підозрюючи, під час хвороби наближали одужання саме завдяки читанню. «Читаючи, я почував себе здоровішим, сильнішим... Позбавлений книг, я став в’ялим, мене почала поборювати незнайома мені раніше забудькуватість»,— писав у свій час М. Коцюбинський. Не потребує доведення думка, що дуже часто пацієнту більше необхідна бесіда з лікарем, ніж ліки. Але набереться чимало випадків, коли «спілкування» з письмовим джерелом стає більш дієвим, ніж усна розмова.
Наприклад, відомий професор І. Вельвовський лікував пацієнта від неврозу. Бесіди не давали ефекту, але оскільки лікар і хворий не могли якийсь час бачитися, між ними зав’язалося листування. Воно несподівано й викликало сильнішу дію, ніж усі попередні зустрічі. Так буває у людей, в яких зорове сприйняття більш розвинуте, ніж слухове. Друковане слово на них діє сильніше, ніж розмова.
Лікування читанням входить як одна з ланок в систему психотерапії. Ще великий терапевт XIX ст. І. Дядьковський у своєму підручнику «Загальна терапія» (1836р.) назвав читання одним із засобів медицини. Термін «бібліотерапія» почали використовувати у 20-ті pp. XIX ст. у США. За визначенням, прийнятим Асоціацією лікарняних бібліотек США, бібліотерапія — це використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині й психіатрії для вирішення особистих проблем за допомогою керованого читання».
Справді, під час захворювання дуже важливо діяти не лише на організм, але й на настрій, почуття і характер хворого. Це ваясливо при лікуванні не лише психічних порушень і неврозів, але й таких серйозних захворювань, як туберкульоз. При цьому книги підбираються так, аби підтримувати зацікавленість до життя, віру в одужання.
Не завжди корисно читати книги, в яких описується аналогічна хвороба пацієнта, іноді потрібно відволікти від конкретного діагнозу, переключити його думки в інше річище. Хоча підбір літератури проводиться психотерапевтом індивідуально в кожному конкретному випадку, однак існують також загальні принципи. Наприклад, той же І. Дядьковський стверджував, що різна за формою та змістом література впливає на організм по-різному. Серйозний художній твір збуджує розумову діяльність і пригнічує емоції та пристрасті, які дуже сильно впливають на функціонування внутрішніх органів. Під час читання розважальної літератури отримуємо зворотний ефект. Здавна говориться про цілющі властивості сміху, а значить і гумористичної літератури. Особливо цінними є сміх і радість, яхеі приносять веселі книги хворим дітям. Відоме свідчення К. Чуковського про благотворний вплив книги P. Е. Распе про пригоди барона Мюнхгаузена на дітей, які лікувалися в кістково-туберкульозному санаторії.
Бібліотерапія ефективна в багатьох випадках, коли необхідний вплив на особистість хворого. Ще у 60-ті роки співробітники кафедри психотерапії під керівництвом професора І. Вельвовського склали перелік книг, які можна рекомендувати в конкретних випадках.
Метод бібліотераиії психотерапевти використовують дуже зрідка. Сьогодні активно порушуються питання про здорове харчування, а про розумове і духовне «живлення» говорити якось не прийнято. Але оскільки надто гостра їжа може викликати порушення у травленні, то й захоплення негативною інформацією може призвести до сумних наслідків. Треба читати і прислухатися до себе: після якої літератури ми почуваємо себе бадьорими і сповненими сил, яка пригнічує нас і вносить душевний дискомфорт. Можна порадитися у виборі літератури з психотерапевтом, щоб і справді читалося на здоров’я (з газети «Буковина»)
Задання потрібно виконати в робочих зошитах.Фото із виконаним завданням чекаю в групі в Інстаграм
