Зарубіжна література 10 клас Тема:"Бельгія. Моріс Метерлінк (1862 – 1942). «Синій птах».М. Метерлінк як теоретик і практик «нової драми». Концепція символістського театру".

1. Вчимося по відеоуроку!!

2.Подивіться чудовий фільм!!

Домашнє завдання  прочитати драму "Синій птах"

Українська література 9 клас. Тема:"Порівняльна характеристика образів Якима Сомка та Іванця Брюховецького. Фольклорно-етнографічний матеріал у творі. Оцінка роману Т. Шевченком". 

    Іще раз повторіть!!!!!!

Тема: зображення суспільно-політичних умов на Україні у часи Руїни після смерті Б. Хмельницького і обирання нового гетьмана на «чорній раді», що відбулася 1663 року в Ніжині.

Ідея: викриття і засудження доби Руїни, яка призвела до соціального роз­ладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і коза­ками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засу­дження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І. Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».

Основна думка: а) зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оці­нити сучасне; б) народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі; в) «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»; г) «нема там добра, де нема правди».

Жанр: перший історичний україномовний роман, роман-хроніка.

Роман — великий епічний твір, у якому зображується всебіч­на картина життя великої кількості людей у певний період часу або цілого людського життя; історичний роман, відповідно, побу­дований на історичному матеріалі. (Учні роблять записи до літе­ратурознавчих словничків.)

П. Куліш дає своєму творові підзаголовок «Хроніка», хоча в історичній хроніці не буває вигаданих персонажів і подій.

«Чорна рада» — роман багатопроблемний. Найголовніші з проблем — питання незалежності України, патріотизму та зра­ди, запроданства, ролі державного діяча в історії, боротьби добра і зла, батьків і дітей, кохання й подружнього щастя, людини й на­родної моралі тощо.

Особливість назви твору. Доба Руїни — з часу зречення гетьманства Ю. Хмельницьким 1663 р. до 1687 р., коли гетьманом був обраний І. Мазепа.

Географічно-державний стан України — поділ на Лівобережну (під владою Москви) та Правобережну (під владою Польщі).

Чорна рада — козацька рада з участю «черні» — простих се­лян та міщан.

Проблематика роману:

•  історична доля України, її державний устрій, місце в історії, шляхи, якими має йти український народ;

•  взаємини між панством, старшиною і простолюдом, біднотою;

•  стосунки між Україною і Росією;

•  вірності обов'язку, козацької честі;

•  козацтва, Запорозької Січі, її місце в історії;

•  любов і ненависть;

•  вірність і зрада;

•  батьки і діти;

•  історична постать і сучасність;

•  цінність людського життя;

•   «усякому єсть своя кара і награда од бога».

Основний конфлікт роману — суперечності між козацькою старшиною, виразниками інтересів і поглядів якої є Сомко, Шрам, і широкими народ­ними масами — селянською біднотою, міщанством, козацькою голотою, очолюваними Брюховецьким.

Чорна рада -- загальна козацька рада, - збиралася для вирішення стратегічних питань, коли між старшинами не було одностайності. Найбільш відома чорна рада, за негативними наслідками, яка відбулася 17-18 (27-28 червня) 1663 року на околицях Ніжина.

     Яскравим прикладом соціального і державного роздроблення в історії України стали події 17-18 червня 1663 року в Ніжині, названі «Чорною радою». Метою виборної ради було обрання нового постійного гетьмана Лівобережної України з двох реальних претендентів на цю посаду: Якима Сомка та Івана Брюховецького. В цій події брали участь як козацька старшина, так і представники десятків тисяч «чорного», незаможного люду – селян, міщан, бідних козаків (звідси походить й назва ради).

     Передумовою «Чорної ради» була складна політична боротьба за гетьманську булаву після смерті Богдана Хмельницького, період правління якого названо «золотою сторінкою» в історії України. Учасниками цієї боротьби стали Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Яким Сомко, Іван Брюховецький, згодом — Петро Дорошенко.

     Рада була скликана для обрання гетьмана Лівобережної України. Участь у чорній раді взяли не тільки козаки, але й селяни та міщани-- «чернь», які також мали право голосу.

     Після зречення в січні 1663 року Юрія Хмельницького в Україні розпочався період громадянської війни, який в українській історії носить назву «Руїна». Україна фактично розпалася на дві частини -- Правобережну і Лівобережну. На хід подій у Правобережжі намагалася впливати Річ Посполита, а Лівобережна Україна знаходилась під контролем Московської держави.

     На початку 1663 року за згодою польського короля у Правобережній Україні гетьманом було обрано Павла Тетерю. Однак лівобережні полки і Запорожжя не визнали влади Тетері. У Лівобережжі на гетьманську булаву претендували наказний гетьман Яким Сомко, ніжинський полковник Василь Золотаренко і запорозький отаман Іван Брюховецький. Кандидатури Сомка і Золотаренка підтримували північні полки Лівобережної України і різні групи козацької старшини.

     Під час чорної ради Брюховецький, кандидатуру якого підтримував і царський уряд (на раду прибуло московське посольство і 8-тисячне військо), сподіваючись з його допомогою зміцнити свої позиції в Україні, домігся обрання його гетьманом.

     Після ради Якима Сомка і Василя Золотаренка за наказом Брюховецького було заарештовано, звинувачено у зв'язках з польською шляхтою і у вересні 1663 року страчено у Борзні.

     1663 році Іван Брюховецький був обраний гетьманом Лівобережної України і особисто поїхав стати перед очі Московського царя та укласти Московські статті. Він послабив Січ, розташував запорожців невеликими загонами по всьому Лівобережжю, з міщан збирав податок на власну користь, на утримання гетьмана, обмежив самоврядування, прагнув об’єднати усю Україну під своєю владою. 1663-1665 рр. ходив у невдалі походи на Правообережжя.

     Московські статті були укладені 1665 році і були схожі на Переяславські на користь Москви.

      Московські статті значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Податки в Україні збирали московські воєводи, податки йшли повністю у царську скарбницю, вибори гетьмана і старшини були лише з дозволу царя і за присутності царського представника. Гетьманський уряд не мав права на самостійну зовнішню політику, а внутрішня контролювалася Москвою.

      Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства, а Андрусівський мир 1667р. який поділив Україну, став головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, обуренням Лівобережжя, яке активно розпочав Іван Мартинович Брюховецький.

Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства, а Андрусівський мир 1667р. який поділив Україну, став головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, обуренням Лівобережжя, яке активно розпочав Іван Мартинович Брюховецький.

Яким Семенович Сомко -наказний гетьман                            

Портрет і зовнішність героя: «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»; «високий, огрядний собі пан»; «кругловидний, русявий»; «головав кучерях, як у золотому вінку»; «очі ясні, веселі, як зорі»; «чи ступить,чи заговорить, то справді по-гетьманськи». .Риси характеру: взірець лицарства, мужності, відвертості, благо­родства; «щирий і незлобливий»; не любив жартів; «щира козацька душа»,«гордий, пишний і розумом високий».

Політичні погляди: мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми; відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки; у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі; прагне об'єднатиобидві частини України і триматися договору про возз'єднання з Росією; мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»

Яким   Сомко  для   Пантелеймона Куліша: спрощений, надуманий, схема­тичний герой; рупор, через який письменник проголошує свої погляди простаршинську зверхність над народними масами, висловлює свої поняття кращих рис вдачі гетьмана.

Іван Мартинович    Брюховецький

Риси характеру: лукавий і підступний; хитрий і підлий; вразлива, мстива і властолюбива людина; здатність до демагогічного маскування перед народом; облудний; «чарівник-чорнокнижник; «наче собі чоловік про­стенький, тихенький»; «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»; вти­рався у довір'я простолюду, на який опирався у боротьбі за гетьманство; намагався справити вигідне враження, бути малопомічним, скромним; «по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж»; «химерний, морочив голови людськії, мов не своєю силою»; «мов який чарівник- чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»; політичний аван­тюрист без честі й совісті.

Зовнішність: коротка старенька свитина; «полотняні штані»; чоботи шка­пові, протоптані; «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»; «і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська»; «наче собі чоловічок простенький, тихенький».

«Яким же на сторінках роману П. Куліш представив нам І. Брюховецького?»

Домашнє завдання!!! На основі вивченого матеріалу скласти порівняльну характеристику (у вигляді таблиці)Якима Сомка та Івана Брюховецького.

Українська література 5 клас . Тема:"Урок виразного читання. Читання прозового уривка з оповідання «Дивак»". 

Дорогі мої п'ятикласники!!! Дивіться, який чудовий урок у нас сьогодні.Я думаю, що оповідання "Дивак"сподобалося вам усім.

Я так давно уже не чула, як ви читаєте. Тому пропоную вам зачитати улюблений уривок із оповідання, зробити запис і прислати мені у Вайбер!!!!!

Чекаю із нетерпінням!!!!
Подивіться, будь ласка, ці відеоуроки!

Українська мова 5 клас. Тема:"  Діалог. Тире при діалозі". 

1.Подивіться УВАЖНО цей урок!!!!!

2. Прочитайте правило у підручнику на ст.222

3. Виконайте вправу 515.

Українська література 10 клас.Тема :"Історичні факти і художній вимисел у трилогії. Образ степу в романі й в українській літературній традиції та фольклорі". 

  Сьогодні ми визначимо хронотоп образу степу в романі та його зв'язок з образом степу в українській літературній традиції та фольклорі, поглибимо знання про історичний період гетьманування Мазепи. Сподіваємося, що цей урок стане уроком виховання патріотизму.

Хронотоп — взаємозв'язок часових і просторових відносин у художньому творі. Прикмети часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється і вимірюється часом. М. Бахтін вважав, що часопросторові визначення в мистецтві та літературі завжди емоційно-ціннісно забарвлені. Вчений розглядав хронотопи:

□ ідилічні,

□ містеріальні,

□ карнавальні,

а також хронотопи:

□ дороги,

□ порогу,

□ замку,

□ вітальні,

□ салону,

□ провінційного міста.

 „Образ степу в українській літературній традиції та українському фольклорі”

Зародження знакових для української літератури степових мотивів і тем починається ще в усній народній творчості. Можна виокремити традиційні і усталені: мотив одвічного „прокляття” степом; поетизація степу як найщирішого втілення землі; степ як поле бою, степ як батьківщина, рідна земля. ці теми і мотиви взаємопов'язані і яскраво виражені в історичних піснях та думах. Хронотоп історичного епосу є реально існуючим, об'єктивно відображений поетичними засобами. У героїчному епосі образ степу переважає. Він є визначним чинником формування менталітету українців-козаків та степовиків.

Степом, який для українця є значно більшим, ніж просто географічне поняття, визначається рідний край, батьківщина, держава. Козацький степ є символом української державності. У цьому випадку географічний ландшафт поєднується з історичною пам'яттю: козаки сприймали степ як свою землю, на якій вони були вільними, тому болісний відчай вчувається в піснях, тематично пов'язаних із зруйнуванням Запорізької Січі. У фольклорі поетизується чисте поле, чистий степ, степ широкий, край веселий і в той же час образ степу тлумачиться як ворог, як одвічне прокляття України, тому що ця територія відбирала життя дорогих людей. Найсміливіші тікали в степ, найхоробріші брали до рук меча.

В історичних піснях степ постає як втілення землі як метафори життя та поля бою. Образ українця як „хлібороба-войовника” (О. Ольжич).

Отже, образ степу як метафори життя (мотив степу-чорнозему, який родить хліб) і символу державництва (степ як поле бою, у якому стверджується право на землю) є головними мотивами усної народної творчості.

Образ степу у „Слові о полку Ігоревім” відкриває дивовижну картину степового буття часів Київської Русі, позначену як прямими акцентами (степ як поле бою, ворожа земля), так і метафорично-образними (степ як земля невідома, міфічна субстанція, ворожа людині).

Образ степу посідає особливе місце в багатьох творах української літератури. Степ — це частина душі українця, його характеру. Степ для українців мав ще одне символічне значення — волі. В українській літературі цей образ, як вияв багатьох символів (вічності, батьківщини) знайшов широке застосування у творах Т. Шевченка, М. Гоголя, Є. Маланюка, О. Довженка, О. Гончара.

Море, поле і степ у поезії Шевченка символізують та втілюють дух козацької вольниці. Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили — гори. Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило...

У творах Т. Шевченка образ степу вражає ландшафтною конкретикою. Поет гарно знав степове довкілля, що відбилося у його творах у майстерних описах гаїв, байраків, видолинків, річок, ярів, лугів, ланів, полів, ставків, які є важливими формами степової екосистеми і гармонійно співснують: „Тихесенько вітер віє, // Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами // Верби зеленіють...” („Сон”), „...А кругом // Широколистії тополі, // А там і ліс, і ліс, і поле, // І сині гори за Дніпром...” („Княжна”).

Образ степу для М. Гоголя — це образ Батьківщини, сильної, могутньої й прекрасної. В описі степу й позначилася гаряча любов Гоголя до рідної землі, віра в її силу й могутність, замилування її красою й безкрайніми просторами. Привільні, безмежні степи допомагають зрозуміти характер запорожців, джерела їхнього героїзму. У такому степу можуть жити тільки мужні люди, гордою, сильною, сміливою, наділеною широтою душі й щедрістю серця. Степ — батьківщина героїв, богатирів-запорожців: „Степ, чим далі, тим ставала прекрасніше. Тоді весь південь, весь простір, що становить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря, було зеленою незайманої пустынею... Нічого в природі не могла бути краще. Вся поверхня землі представляється зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів...”.

Характерною жанровою ознакою романів О. Гончара — „Людина і зброя”, „Таврія”, „Перекоп”, „Тронка”, „Твоя зоря” є звернення до символізації степу. Серед символів степу найповніше представлено роздвоєність поняття „степовий простір” — свій/чужий, степ як сакральний центр, курган як втілення світової вісі.

Ключовим є образ степу у художніх творах М. Коцюбинського („На крилах пісні”), Ю. Яновського („Чотири шаблі”), З. Тулуб („Людолови”), Ю. Мушкетика („Яса”).

У творах вищезгаданих письменників ми бачимо розлоги описи степу, у той час як Б. Лепкий не дає широкого опису цієї просторової одиниці, а просто називає її. Читач, знайомий з фольклорною та літературною традицією зображення степу легко розгадує ці натяки і має змогу будувати найрізноманітніші асоціації.

Саме поняття степу у Б. Лепкого несе в собі відчуття волі, непевності і неприборканості. Воно є ознакою політичного безсилля народу. На думку українського літературознавця, перекладача, педагога В. Безушка, „На безмежних степах,.. де не розуміли, що свобода лежить в обмеженні і в обов'язках, де кожний козак, осівши, хотів наслідувати шляхтича, бо це ж був його ідеал в часі мира, — тяжко було взагалі наладнати державне життя”. От і лепківський Мазепа, розглядаючи можливість досягнення самостійності Гетьманщини, доходить висновку: „В тім то й біда, що Господь посадив нас не між горами та між морями, а на велетенському суходолі, на безбережних степах. Куди не скоч, скрізь двері. Нам треба заволодіти степом. Степом назверх і всередині, бо наша душа теж степ. Степ — ворог держави”.

Робота з текстом твору

Завдання: З урахуванням отриманої інформації прокоментуйте наступні цитати:

„Козаки певно нарікають на нього (Чуйкевича), але не виявляють того по собі, тягнуться, як струни, видно, військовий народ. як жаль, що не підтримують у ньому вродженого лицарського духа! Без нього не устоїмося в степах. Нашого краю не боронять ні гори, ні море, ні рови, ні башні твердинь, від чого ж тоді, як не від лицарських грудей відіб'ється ворожа навала?”

„Народ, Мотря, стихія,— все одно, що степ і що море. Шумить! У кожного свої турботи, а в народі своє... Поки живеш, шанують тебе, бо ти — цей вітер, що над степом віє...”

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою підручника і конспекту і підготувати запитання для взаємоопитування за темою уроку.

2. Повторити поняття теорії літератури до теми (літературний портрет тощо).

3. Знайти цитати до характеристики образу Мотрі.

Українська література 10 клас .Тема:"Трилогія про Івана Мазепу у 3-х томах і 5-ти книгах: «Мотря», «Не вбивай. Батурин», «Полтава», «З-під Полтави до Бендер. Крутіж». Іван Мазепа – як «золота доба» Гетьманщини".

Гетьман І. Мазепа — найбільш відомий в Європі та Америці представник України. йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичних твори, 17 творів літературних, 6 скульптур. його особистість зацікавила таких геніїв, як художника Е. Делакруа, письменники В. Гюго, О. Пушкін, композиторів Чайковського, С. Рахманінова та ін.

Сьогодні ми познайомимося з образом Мазепи, таким, яким його бачить Богдан Лепкий.

Повістей про Мазепу, написаних Б. Лепким, п'ять. І хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.

Головний герой усіх п'яти повістей — український гетьман Іван Мазепа (1639-1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності України.

Повість 1: Мотря

У цій книзі розповідається про кохання юної красуні Мотрі — дочки генерального судді Кочубея, пізніше страченого Мазепою,— і старіючого гетьмана. Дія відбувається на тлі важливих історичних подій.

Видатний український письменник Богдан Сильвестрович Лепкий розмірковує на сторінках свого твору: Чи бувають щасливими люди, яким треба робити вибір між коханням та владою? Читач стане свідком колізій найдраматичнішого у вітчизняній історії кохання — кохання гетьмана Івана Мазепи та Мотрі Кочубеївни.

У цьому творі містяться вдало відтворені реалії сивої давнини у їхній складності та непередбачуваності.

Повісті 2, 3: Не вбивай. Батурин

У книзі дві повісті: „Не вбивай” і „Батурин” з історичної епопеї „Мазепа”. Твір відбиває складність, героїку і трагізм мазепинської доби під час фатальної для України Полтавської битви. Високий патріотизм і зрадництво, героїзм і нікчемність, шляхетність і ницість, людинолюбство і людиноненависництво — усе це в органічному поєднанні з майже документальним описом конкретних історичних осіб і подій не залишить байдужим нашого сучасника, викличе асоціації з сьогоденням у України й українців.

Повість 4: Полтава

У повісті хронологічно продовжено оповідь про життя i діяння славетного гетьмана часів Полтавської битви — до І після її завершення.

Повість 5: З-під Полтави до Бендер. Крутіж

У цих творах — розповідь про найтрагічніші події у житті українського народу — „Руїну” та останні роки гетьманування Івана Мазепи.

Творче завдання: складіть словниковий диктант „Постать гетьмана Мазепи”

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

2. Складіть сенкан „Мазепа”.

3. Дати відповідь на питання: „чому роки правління Івана Мазепи вважають „золотою добою” Гетьманщини.

4. Знайдіть у романі описи степу.

5. Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення „Образ степу в українській літературній традиції та українському фольклорі”.

Зарубіжна література 9 клас Тема:"Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі Е.В.Сігела«Історія одного кохання».

Хіба є щось сильніше від любові? Так, любов прощає і бореться до кінця. Зазвичай вона перемагає, коли ти впевнений у ній і в собі теж.

                                                                                      Дара Корній « Гонихмарник»

Кажуть, що справжнє кохання дається раз у житті. І головне – не проґавити його, не пройти мимо. Недарма слово «кохання» є деякою мірою протиставленням до слова «смерть», адже кохання – це життя, рух уперед, коли хочеться вдосконалюватися, жити і дихати, коли здається, що ти не ходиш, а просто літаєш над землею, що в тебе виросли крила.

 Сьогодні у нашому житті можна часто почути, що кохання немає або що краще виходити заміж по розрахунку, ніж за кохану людину. Але я не можу з цим погодитися. Життя без любові, звичайно, можливе. Але яким воно буде? Сірим і монотонним. Нецікавим і беззмістовним. Коли люди кохають одне одного, вони однаково думають, однаково мріють, однаково бачать світ. Антуан де Сент-Екзюпері сказав, що кохати – це не значить дивитися один на одного, це значить – дивитися в одному напрямі. Коли бачиш закоханих, здається, що вони розуміють один одного без слів. А ще я впевнена, що справжнє кохання вічне. Я знаю людей, які прожили разом все життя, і сьогодні, коли вони дивляться одне на одного, в їхніх очах стільки тепла і ніжності, стільки любові, що дух перехоплює. Кохання сильніше за смерть! Саме воно допомогло стільком воїнам повернутися додому з війни, саме присутність дорогої людини інколи повертає до життя, здавалося б, безнадійного хворого. Саме завдяки коханню, врешті-решт, народжуються діти.

Кохання - морально-естетичне почуття, яке виражається в самозабутньому і безкорисливому ставленні до певної особистості.

Соціологи тлумачать кохання як зустріч двох людей, які органічно доповнюють одне одного, а психологи трактують кохання як шлях подолання самотності, прояв бажання піклуватися про іншого, як про самого себе.

Закоханість — сильне людське почуття (комплекс почуттів), об'єктом якого є інша особистість.

Закохана людина сприймає об'єкт своїх почуттів як ідеальний естетичний образ, знаходячи в ньому красу, індивідуальність, підкорювальну силу та багатий духовний світ. Унаслідок цього часто поза увагою опиняється справжня сутність людини, а ідеалізовані її тілесні, духовні якості вважають єдиним об'єктом бажання, естетичного споглядання, джерелом естетичної насолоди.

 Кохання або любов - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.  (Тлумачний словник)

Анонс роману “Історія одного кохання”.

  У романі Еріка Сігала описана історія кохання юнака і дівчини, сина мільйонера  до дочки бідного італійського емігранта. Вони зустрілися випадково – майбутній юрист, один з кращих в Гарварді, і студентка музичного коледжу, примхлива і взагалі дуже вже розумна  як для дівчини. Вони познайомилися, закохалися, одружилися, стали жити. Іноді сварилися. Мріяли про дітей, але життя розсудило інакше. Звичайна історія. Вічна, як світ. І немає в цій книзі ніякої вульгарності і немає зайвої сентиментальності, просто любов, ніжність, надії і взаємна підтримка двох люблячих людей.

Проблеми, які порушено в творі:

- сила кохання і неможливість існування без нього

- стосунки батьків і  дітей

- вплив мистецтва на людину

- життя і смерть, добро й зло

Словесне малювання

Дженні Кавіллері

"чотириокий  Гризун  Науки"

"надлюдина в спідниці"

"А от вбрання її не викликало в мене захвату; як на мій смак, воно було аж надто богемне."

"Я американка італійського походження"

"А курси лекцій слухає такі, що на них простий смертний не потикається"

"..ти належиш до династії мільйонерів, а я соціальний нуль"

"Та це ж мала  Кавіллері , гордість і окраса нашої вулиці !"

"Ти любиш ставити на місце інших , але не любиш, коли на місце ставлять тебе"

Олівер Беррет

"... я ж бо  звик скрізь бути першим. Гени, фамільна спадковість! "

"... того, що вигляд у вас такий: багатий, та дурний..."

"От і не  вгадали. Я бідний і розумний"

"... занесений до Списку пошани деканату за успіхи у навчанні"

"Боже, як я ненавиджу, коли мене так називають. Ненавиджу отой "титул" і схований у ньому принизливий натяк на різницю між мною і старим"

- Якщо ти одружишся з нею тепер, у тебе не зостанеться ні цента за душею.

- Татуню, в мене зостанеться душа. Але ти не знаєш, що таке душа.

4.Схарактеризуйте образи головних героїв.

\

Дженні	Олівер
Спільне Наполегливість, розум, атеїсти, підтримка один одного, сильні духом
Відмінне
Займається музикою Вперта Бачить у всьому позитив	Грає хокей Гордий Затятий Не хоче визнавати очевидні речі (батько його любить)

Робота з текстом.

Дженніфер:

- відмовилася від навчання в Парижі;

- викладає в приватній школі;

- боротьба з бідністю “Наше щоденне життя протягом перших трьох років можна змалювати одним словом: скрута. Від ранку до ночі ми думали тільки про те, як нашкрябати грошей на найпотрібніші речі”.

- “Навіть найпростіше рішення мало бути затверджене бюджетним комітетом...”;

- самі готували їжу “ ...перечитавши всі куховарські книги, навчилася робити томатну приправу, що мала божественний смак..”

- “Ходи без мене. Я нічого не тямлю в регбі...”

-”-Хто платить за твою квартиру?...

-Подумаєш! Скоро я стану незалежний від тебе....

- Ні, Шпаргалето, ти будеш залежний від мене довіку”

- “ Олівере! Я не те, що кохаю тебе. Я дуже, дуже тебе кохаю”.

- “Я не хочу в Париж. Мені не потрібний Париж. Мені потрібний ти”.

- “Що б  ти хотіла взяти з собою?

- Тебе.”

Оллівер:

- “Наш медовий місяць ми провели на яхті разом з дітьми...Я керував тридцятишестифутовим “родсом”... Дженні була дитячою вихователькою...”;

- одне до одного ми ставилися чутливо. Я кажу “чутливо”, бо мені слів, щоб змалювати, що означає кохати Дженніфер Кавіллері і бути її коханим...”

- “ ....довелося покласти кінець мало не всім колишнім знайомствам..”;

- “...ми навіть не ходили на матчі з регбі...  квиток коштував шість доларів, отже, треба було б викладати по дванадцять доларів щоразу ...проте щосуботи я ставив біля себе транзистор, слухаючи ревище уболівальників... ”

- “лист прийшов із запізненням... я помчав у школу до Дженні”

- “ -Я завдячую тобі з біса багато чим.

- Ти кажеш неправду...

- Неправду?

- Ти зобов’язаний мені всім”.

-”Я звелів своїй дружині-відьмі, щоб вона негайно відкрила рахунок і почала тринькати гроші”;

- “Я прокидався зранку і згадував — Дженні ще зі мною Ще зі мною”.

-”Тату. Тату позич мені п’ять тисяч доларів. Дуже треба”.

Незважаючи на трагічний кінець, ця книга змусить повірити в реальну любов. Ця книга як приклад того ЯК треба любити і ЩО робити з цією любов'ю. Коли скептики говорять, що ідеальних пар не буває, бо це романтичний міф, смію заперечити, що в житті такі пари є. Хоч і не такі яскраві, як у літературі чи в кінематографі, бо життя – це все-таки не література, воно складніше й заплутаніше за найскладніший роман. Тому сучасні  Олівери та Дженні ходять серед нас, ревнують, страждають і переживають великі пристрасті. Та їхні пристрасті недоступні для сторонніх очей, як усе глибоко інтимне, сховане від чужих поглядів.

 Такі твори навчають нас цінувати своє життя, ловити в ньому кожну мить, кожну секунду проживати із задоволенням та з користю. Бо інакше, може бути занадто пізно щось сказати, зробити, запропонувати…

Домашнє завдання.

Написати есе на тему: “Любов — це коли ні про що не жалкуєш” (за твором Еріка Сігала ).

Російська мова 5 клас Тема:"Букви ь і ъ як розділові знаки. Фонетичний розбір слова. Буквы ь и ъ как разделительные знаки. Фонетический разбор слова".

Учимся по видеоуроках!!!!

Українська мова 10 клас .Тема:"Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників і прислівникових сполучень". 

Якісно-означальні прислівники творять ступені порівняння вищий та найвищий.

Вищий

проста форма (за допомогою суфіксів -ш-, -іш-)	дешево – дешевше
складена форма (прислівник поєднується із словами більш і менш)	більш дешево

Найвищий

проста форма (префікс най- у поєднанні з прислівником простої форми вищого ступеня)	найдешевше
складена форма (прислівник поєднується із словами найбільш, найменш)	найбільш дешево

Запам’ятай!
1. Кінцевий суфікс -е у простій формі вищого ступеня порівняння може опускатись: ясніш, скоріш.

2. Для підсилення або уточнення значення прислівників вищого ступеня вживаються слова

значно, набагато, трохи, ще, куди: значно скоріше, набагато краще, куди дешевше.

3. Щоб підсилити значення прислівників найвищого ступеня використовуються префікси як-, що-:

якнайдешевше, щонайдешевше.

4. Не творяться ступені порівняння за допомогою слів зовсім, дуже, саме.

Правопис прислівників

Разом

Правило	Приклади
утворені сполученням прийменнків з іменниками, прикметниками, числівниками, займенниками, прислівниками	наспіх, востаннє, утретє, заодно, позавчора, передусім
утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови	навздогін, навкруги, спідлоба, знадвору, завтовшки
утворені з кількох основ (з прийменником чи без)	нашвидкоруч, мимохідь, горілиць, натщесерце
утворені приєднанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- до різних частин мови	абиколи, анітрохи, дедалі, щосили, якомога

Запам’ятай!
Частка що після прислівника пишеться окремо: тільки що, дарма що, поки що.

Через дефіс

Правило	Приклади
з префіксом по- і суфіксами -е, -и, -ому, -ему (-єму)	по-перше, по-нашому, по-східному, по-вірменськи, а також прислівник по-латині
з частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от	казна-коли, бозна-де, будь-як, як-небудь
утворені повторенням однакових, синонімічних чи антонімічних слів	ледве-ледве, з діда-прадіда, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, десь-інде

Запам’ятай!
Будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Прислівникові сполуки, утворені поєднанням однакових повнозначних слів у різних відмінкових формах, пишуться окремо: кінець кінцем, сама самотою, одним одна, з року в рік, день у день.

Окремо

Правило	Приклади
утворені сполученням прийменника з іменником, частини яких зберігають відноску самостійність значення (між ними часто можна вставити означення)	в обмін, до смаку, в ногу, без відома, на щастя
утворені сполученням прийменника з прикметником чоловічого роду або прийменника по зі збірним числівником	в цілому, в основному, по двоє, по десятеро
утворені сполученням двох іменників і одного чи двох прийменників	час від часу, день у день, з ранку до вечора, раз у раз

Літера и пишеться в кінці прислівників після г, к, х (навкруги, заввишки, верхи), після к, ч у прислівниках з префіксом по- (по-болгарськи, по-вовчи) і в кінці прислівників безвісти, почасти, восени.

Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м’яких і пом’якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.

Самоперевірка!!!