Шановні одинадцятикласники!!! Продовжуємо працювати! 21.03 по 25.03
Українська мова .Частка. Вигук.
Частка
Частка – це службова незмінна частина мови, яка надає окремим словам чи реченням додаткових смислових відтінків і служить для утворення нових слів або окремих граматичних форм:
Частка не є членом речення.
Розряди часток за значенням
| Формотворчі | Словотворчі | Заперечні | Модальні |
| а) утворюють умовний спосіб дієслів: б, би (зробила б); б) утворюють наказовий спосіб дієслів: хай, нехай, бодай; в) творять зворотні дієслова: -ся, –сь (сміється, знайшовсь); г) творять найвищий ступінь порівняння прикметників і прислівників: най-, що-, як- (найкращий, щонайвище). | утворюють нові слова: будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, аби-, де-, -сь, чи-, що-, як-, чим- (будь-як, абищо, колись, щодня, якраз, чимало, чимшвидше) | Заперечують висловлене: не, ні, ані (не образив, ні про що, аніскільки) | надають окремому слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків (так, еге, лише, ледве чи, це, власне, саме) |
| Про написання часток див. розділ «Орфографія. Правопис часток»! | |||
Види модальних часток
| № | Види | Приклади | ||
| 1. | Питальні | чи, хіба, невже: Чи справді так було, чи, може, хто збрехав? (Л.Глібов). | ||
| 2. | Стверджувальні | так, еге, егеж, атож, аякже, авжеж: Так, я хочу крізь сльози сміятись… (Леся Українка). | ||
| 3. | Підсилювальні | як, що за, та, що то за, і, й, а, о, ой, ще: О Україно! О рідна ненько! Тобі вірненько присягнем! (М.Вороний). | ||
| 4. | Вказівні | ось, от, це, оце, то, ото, он, ген, онде: Онде балочка весела, в ній хороші красні села (Леся Українка). | ||
| 5. | Означальні | саме, якраз, справді, точно, власне, рівно: Сиділи ми в садочку, там саме зацвітав і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка). | ||
| 6. | Видільні (обмежувально-видільні) | навіть, тільки, лише, лиш, лишень, хоч, хоча б, аж, же, ж, таки, уже, собі, все ж: Лиш боротись – значить жить! (І.Франко). | ||
| 7. | Спонукальні | Годі, бодай, давай, ну, бо, но: Уперед! Годі скніти рабами! (П.Грабовський). | ||
| 8. | Кількісні | Майже, приблизно, мало не, трохи не, чи не, ледве не: На майдан вийшло майже все село. | ||
| 9. | Власне модальні (висловлюють сумнів, непевність, припущення) | мов, мовляв, чи, наче, ніби, мовби, мабуть, навряд, навряд чи, ледве чи, ба, ой, ну й: Навряд чи десь по інших країнах світу співають так гарно, як у нас на Україні (О.Довженко). | ||
Групи часток за походженням
| Непохідні | Похідні (утворені від інших частин мови) |
| Їх походження встановити не можливо: чи, о, но, і | Утворені з інших частин мови: мовби, хоча б, онде, якраз, навряд чи, ніби |
Групи часток за будовою
| Прості | Складні | Складені |
| непохідні, їхнє походження визначити важко | утворені з двох чи більше непохідних слів (пишуться разом) | утворені з повнозначних слів і сполучників (пишуться окремо) |
| й, і, а, ні, як, он, це, он, ген | нібито, мовби, авжеж, атож, аякже, ото, онде | навряд чи, ледве чи, що за, ну й, куди там, де й, хоча б |
Розрізнення часток та інших частин мови
| Частки | Сполучники |
| Нехай той люд потомлений хоч трохи відпочине! (І.Франко); Полохлива ворона і куща боїться (Нар. тв.). | Поєднують однорідні члени речення або прості речення у складному: Хоч я втомився, але тебе радий бачити (хоч приєднує підрядну частину складного речення). Добре слово краще за цукор і мед (Нар. тв.) – і поєднує однорідні члени речення. |
| Прислівники | |
| Точно такий подарунок ми придбали вчора бабусі. | Відповідають на питання: Відстань визначили точно (як?). |
Вигук
Вигук – це незмінна частина мови, яка не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови, виражає почуття, емоції, волевиявлення людини, не називаючи і їх служить засобом виразності в художній літературі: Ой люлі, люлі, моя дитино, вдень і вночі (Т.Шевченко).
Вигуки відрізняються від повнозначних слів тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій (поєднувати інші слова, надавати їм інших смислових відтінків тощо).
Вигук не виступає членом речення, але на місці самостійної частини мови він набуває конкретного значення і виконує її синтаксичну роль:
- Як тільки в зеленому гаю зозуля «ку-ку» закує, Я швидко вікно відчиняю і серце радіє моє (Із дитячої пісні).
- А він усе ой та ой. Голосне «ура» прокотилося над полем.
Групи вигуків за значенням
| № | Група | Що виражає | Приклади |
| 1. | Емоційні (почуттєві) | хвилювання, почуття (страх, подив, іронію, сум, гнів, обурення, зневагу, радість тощо) | ох, ах, о, пхе, ух, іч, ет, тьху, ура! Овва! Ой лишенько,! Горенько Моє! Боже мій милий! |
| 2. | Спонукальні (волевиявлення) | спонукання до дії, оклик, звертання | гей, агов, геть, марш, ціп-ціп, тю-тю-тю, на-на, алло |
| 3. | Звуконаслідувальні слова | голоси тварин, різні шуми, звуки природи | ку-ку, кукуріку, ха-ха, тьох-тьох, ш-ш-ш, дзень, бр-р-р, ко-ко-ко |
| 4. | Слова ввічливості | етикет (вітання, подяка, прощання, пробачення, побажання) | добрий день, добридень, на добраніч, до побачення, прощайте, спасибі, дякую, щасливо, бувайте здорові, дай Боже, Боже поможи, на здоров’я |
| 5. | Слова, утворені від інших частин мови | утворені від іменників у кличному відмінку або називному від займенників, дієслів | Мамо! Леле! Слава! Мати рідна! 0 Боже! Господи милосердний! Рятуйте! Цур йому! Лишенько! |
Групи вигуків за походженням
| Непохідні | Похідні (утворені від інших частин мови) |
| Їх походження встановити не можливо: а, о, ой, ох. Ці звуки можуть повторюватися: А-а-а! Ш-ш-ш… | Утворені з повнозначних частин мови: Мамо! Рятуйте!
|
Серед вигуків спостерігається широка омонімія. Наприклад, вигук о! може виражати страх, подив, іронію, сум, гнів, обурення, зневагу, радість тощо. Вигуки також можуть бути омонімічними іншим частинам мови, наприклад, вигук ой має омонім – підсилювальну частку ой:
- Ой одна я, як билина в полі (Т. Шевченко).
Правопис вигуків та звуконаслідувальних слів
- Вигуки і звуконаслідувальні слова, що повторюються або вимовляються протяжно, пишуться через дефіс: Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін – ку-ку! ку-ку! – і сіє тишу по травах (Коцюбинський). Аге-е-й, чи дощ ідеш косить? (Білоус)
Зверніть увагу! Через дефіс пишуться такі вигуки, як: їй-Богу, їй-право, їй-бо.
- Вигуки, які не передають повторюваних чи протяжних звуків, пишуться разом: бабах, кукуріку, добраніч, добривечір, добридень.
Зверніть увагу! Якщо потрібно передати протяжність цих звуків, то вони пишуть через дефіс: ку-ку-рі-ку-у-у, ба-а-ба-а-ах.
- Окремо пишуться: от тобі й на, до побачення, будь ласка, на добраніч, оце так тощо.
Розділові знаки при вигуках
При вигуках, як правило, ставиться кома або тире.
- Якщо вигук вимовляється без окличної інтонації, то він виділяється комою: О, дзвени голосніш, розвивайся повніш, казко-пісня майової ночі (Олександр Олесь). Але! Не відокремлюються комами підсилювальні частки а, ой, ох, ну: Ну що б, здавалося, слова… (Шевченко). Ой не шуми, мій темний гаю! (Олександр Олесь). Не відокремлюються і вигуки о, ой, що стоять при звертанні: Ой дівчино, не журися.
- Не відокремлюються вигуки, що стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Ой чого ти, тополенько, не цвітеш, чом пожовклу головоньку хилиш-гнеш? (Олександр Олесь).
- Якщо вигук вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Ой леле! не нуртуй! Хатинки не руйнуй! (Леся Українка).
- Якщо вигук стоїть у середині речення, то він виділяється комами або тире (при окличній інтонації): Порадь, ох, як прожити без долі! Раптом у тиші садів – тьох! тьох! – солов’їна пісня прозвучала. Всі, у кого серце вірне сонцю нашої весни, сійте зерно – гей! – добірне в нерозмежені лани (М.Рильський).
- Звуконаслідувальні слова зазвичай уживаються як пряма мова: «Кап-кап», – почулося за вікном.
Зверніть увагу! Звуконаслідувальні слова в реченні зазвичай беруться у лапки: Те «хха» зупинило його серед хати (М.Коцюбинський).
Зошити О. Калинич також вам допоможуть!!!!
Тепер самоперевірка:
Успіхів! Результати тестування чекаю в особистих повідомленнях!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар