Десятикласники! У нас сьогодні по плану із літератури читацький практикум!!!Ви повинні у коментарях написати невеличкий відгук про твір перекладений українською мовою Лесею Українкою, Іваном Франком та ін. письменниками!!!
Дебютні переклади І. Франка — перша пісня «Одіссеї» Гомера, гімн «Прометей» Ґете, драми «Електра» Софокла — датуються, відповідно, веснами 1873 та 1874 і осінню 1874. 1879 року побачила світ перша збірка його перекладів «Думи й пісні найзнатніших європейських поетів».
Перекладав Франко до останніх днів свого життя. Останній його переклад — стародавньої легенди з історії Риму — датовано 13 березня 1916. Загалом знав 14 мов. Франкові переклади не обмежені конкретним часом написання оригіналів — це період від ІІІ–ІІ тис. до н. е. — аж до початку ХХ ст. Перекладів авторів античної літератури у його доробку найбільше — 75 (Квінт Курцій Руф, Платон, Сапфо,Арістофан, Менандрта ін.).
Перекладацька діяльність Франка охоплює творчість різних народів та епох: староруські, староанглійські, старогрецькі, староіндійські, староісландські, старонімецькі та інш.
Почала Леся Українка перекладати з юних років, а в кінці 80-х pоків разом з своїми друзями, учасниками київського гуртка літературної молоді Плеяда, виробила цілу програму перекладу творів письменників світу на українську мову [53, с. 79]. Першим поетичним перекладом Лесі Українки був уривок з поеми Адама Міцкевича Konrad Wallenrod, надрукований у Львові в 10 книзі Зорі за 1887 рік. Якщо порівняти цей переклад з оригіналом, то побачимо, що Леся Українка дає точний переклад Міцкевичевої Piesni. З цього часу Леся Українка інтенсивно працює в галузі перекладу. Особливо плідними у цій ділянці були кінець 80-х та 90-і роки, хоч і в наступні часи аж до смерті письменниця не залишала перекладацької роботи [94, с. 226]. Вона була активним організатором видання Світової бібліотеки українською мовою. Ось лише невеличка частина тих авторів і творів, які, на думку 18-літньої поетеси, треба у найближчий час перекласти: Байрона — Childe Harold’s Pilgrimage і Manfred, Бальзака.Крім художніх перекладів, Леся Українка за замовленням Франка перекладала з французької мови статті Моріса Верна про Біблію та Євангеліє, де давався на підставі сучасних наукових даних критичний перегляд релігійних пам'яток.
Найбільш капітальною працею Франка-перекладача є "Фауст" Гете. Над цим перекладом письменник почав роботу ще в 70-ті роки. У 1875 р. в журналі "Друг" з'являються уривки з "Фауста". У 70−80-х роках Франко продовжує друкувати свої переклади з цього твору. Лише у 1881 р. він закінчує переклад першої ча¬стини "Фауста", додавши до нього докладні коментарі. В цьому ж році в журналі "Світ", у "Вістях літературних" з'являється по¬відомлення про те, що закінчено переклад "Фауста", і звернення до українського читача з проханням допомогти виданню цього перекладу і цим "зробити прислугу нашій літературі". Нарешті у 1882 р., після тривалого листування з цього питання з Белеєм і Драгомановим, переклад вийшов у світ під назвою "Фауст, трагедія Йогана Вольфганга Гете, ч. І, з німецького переклав і пояснив І. Франко". Головний герой філософської трагедії у віршах – доктор Фауст – втілює в собі громадські мрії свого часу про всеосяжне пізнання світу. Прототипом літературного персонажа став реальний чорнокнижник Фауст, який жив наприкінці XV століття в Європі. Фауст Гете – насамперед, поет: людина, наділена незгасимою жагою до життя, прагненням до пізнання навколишнього його всесвіту, природи речей і власних почуттів. Подібно до класичних героїв романтизму, Фауст не здатний сприйняти щастя в його земній іпостасі. Захопившись чаклунськими танцями, він втрачає свою кохану і дочку. Герой Гете, якщо щось і втрачає в трагедії, то тільки самого себе – свої найкращі почуття (любов до Маргарити-Гретхен), свої щирі наміри (запобігти розливу води на родючих землях). Його захоплює життєва енергія Мефістофеля і власні мрії про прекрасне. Помиляючись і грішачи, він не боїться визнавати і намагатися виправити свої помилки, він не зупиняється в життєвому пошуку і тим самим приємний Всевишньому, який заявив ще на початку трагедії: «Хто шукає, змушений блукати». І рятується Фауст саме тому, що його життя «пройшло в прагненнях», що дозволили йому наблизитися до істини, зміцнитися духовно, зрозуміти, що головне – це дія, що несе добро і свободу людям. Знаменита трагедія Гете – унікальний твір, що піднімає на поверхню читацького сприйняття не тільки вічні філософські питання, але і ряд суспільно-наукових проблем свого часу. У «Фаусті» Гете піддає критиці недалеке суспільство,. Автор в особі Мефістофеля від душі знущається над німецькою системою вищої освіти. Наукова проблематика знайшла своє відображення у філософській суперечці Анаксагора і Фалеса, відстоюють різні точки зору походження світу – вулканічну і водну.
Усім відомо, що Франко перекладав з польської, німецької, італійської. Але мало хто знає, що І. Франко займався перекладом і древньоіндійських творів. Про знайомство I. Франка з "Ріґведою" та про форми рецепції цієї найдавнішої пам'ятки індійської літератури у творчості письменника досі не згадувалося у жодному з оглядів індологічних зацікавлень I. Франка. Така ситуація закономірна: власні переклади гімнів "Ріґведи" (які письменник готував для деяких видань) ніколи не друкувались як щось самостійне, а згадки про "Ріґведу" (хоча і численні) у наукових працях ученого легко губляться у величезному обсязі його писань.
Кількість Франкових перекладів з "Ріґведи" загалом незначна: 5 уривків (14 строф). Вони друкувались у двох виданнях: у "Передмові" до книги "Вибір декламацій для руських селян і міщан" (1898) письменник помістив гімн "До Варуни"Ці уривки не мають самостійного значення: вони не дають уявлення ні про гімн, з якого взяті (через свою фрагментарність), ані тим більше про "Ріґведу" загалом (через свою нечисленність). Iз цих причин важко робити якісь висновки про ті чи інші принципи перекладу гімнів, що їх дотримувався (чи не дотримувався) письменник. Питання про засади перекладу "Ріґведи" складне і дотепер до кінця не з'ясоване. Повний німецький переклад "Ріґведи" Германа Ґрасмана, яким користувався I. Франко, базувався, наприклад, (як і деякі інші сучасні йому переклади) на "алгебраїчній методі, яка полягала в тому, що автори їх в своїй інтерпретації РВ виходять із цілком абстрактних теорій і формул відповідностей" . Тому Франкові переклади "Ріґведи" можуть цікавити нас передусім як історико-літературний факт другої в нашому письменстві спроби (після Лесі Українки) подати український варіант гімнів.
"Ріґведа", як відомо, − це велике зібрання релігійних текстів, що включає 1028 гімнів, поділених на 10 циклів (мандал), і є одним із найдавніших зразків релігійної поезії у світовій літературі
Нещодавно я ознайомився з частиною повістю М. Гоголя „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, перекладений Л, Українкою. Леся Українка була не тільки чудовою поетесою, але й гарним перекладачем творів і віршів. Адже знала близько 11 мов: німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку, італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Поштовхом до початку перекладацької діяльності стали рекомендації М. Драгоманова. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових, драматичних творів і наукових праць. Одним з таких перекладів на українську мову був твір „Вечори на хуторі поблизу Диканьки” Н. В. Гоголя. Цей твір , наповнений народними повір’ями, фантастикою, казковими подіями, але важливо те, що звичайні людські істини, віра в добро й силу земну присутні в ньому. Добро тут завжди перемагає зло, користь і скнарість нака-зиваются, любов тріумфує над злими силами, підлість і низькість висміюються. Письменник доводить нам, що влада грошей не веде на щастя, що земні страсті лише допомагають людині потрапити під владу темних сил, що віра й християнські чесноти врятують людину завжди, у якому би складному становищі він не виявився. Л. Українка змогла відчути те, що хотів донести до нас автор і це відобразилось у чудовому перекладі цього твору. Вона дуже добре володіла мовою оригіналу і українською мовою, оскільки гарно перекладені рими і фразеологізми, а також слова, які легко сприймати і розуміти. Більш за все у перекладацькій діяльності Лесі Українки мене вразило те, що цьому сприяла, як це не дивно, хвороба Лесі. Вона була змушена їздити на лікування в різні куточки Європи і це, як наслідок , сприяло глибокому знайомству з розвитком іноземних культур. Отже, можна зробити висновок, що твори, вірші перекладені Л. Українкою мають гарну структуру і при цьому зберігається краса твору, прикладом був твір М, Гоголя, який як в оригіналі так і в перекладі зачаровує читача.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя. У повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя. У повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя. У повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця. Геніальний Микола Гоголь вмів і пожартувати, і налякати. І ввсе це в одному флаконі. Повість "Закароване місце" є чудовим прикладом поєднання двох регістрів літератури. Це моторошна історія про те, як простий сільський дід під час свята сп'яну знайшов зачароване місце та скраб. От тільки дивні істоти, що жили в зачарованому місці, не дали забрати той скарб. З тих пір і на баштані щось несусвітнє родило. Леся Українка тут скотре продемонструвала свій талант перекладача. Її український переклад Миколи Гоголя чудово передає тональності стилю великого автора всім знайомих оповідок.
Нещодавно я познайомився з біографією Леся Українки. Мене здивувало , що її цілеспрямована і натхненна праця в царині художнього перекладу, на жаль, і досі достатньою мірою не оцінена, — значною мірою й тому, що увагу дослідників, природно, привертала ориґінальна творчість великої поетеси, автора поетичних драм світового рівня. Оскільки в її зрілій поетичній драматургії, за словами М.С. Грушевського, усе було, “немов якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених людською ногою, де кожний крок, кожний твір означав нову стадію, відкривав перед очима громадянства нашого все нові перспективи мислі, все нові обрії образів”5, неможливо говорити про витоки цієї геніальної творчості, не згадавши про її природне підґрунтя: світову культуру, глибоко і органічно засвоєну українською поетесою ще з дитячого віку (і в цьому також була першорядна заслуга Олени Пчілки). Крім читання, домашнього навчання і дитячого “театру” (в родині Косачів діти гралися в лицарів і героїв, в “Іліаду” та “Одіссею”, причому маленька Леся в цих грищах, як правило, була Андромахою6), для майбутньої поетеси починаючи з 13-річного віку дедалі більшого значення набував художній переклад. Перекладацька праця Лесі Українки тривала близько двадцяти п’яти років. Хронологія її робіт у царині перекладу певною мірою проливає світло на те, що реально означав і яке місце займав художній переклад у творчому контексті Лесі Українки.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДебютні переклади І. Франка — перша пісня «Одіссеї» Гомера, гімн «Прометей» Ґете, драми «Електра» Софокла — датуються, відповідно, веснами 1873 та 1874 і осінню 1874. 1879 року побачила світ перша збірка його перекладів «Думи й пісні найзнатніших європейських поетів».
ВідповістиВидалитиПерекладав Франко до останніх днів свого життя. Останній його переклад — стародавньої легенди з історії Риму — датовано 13 березня 1916. Загалом знав 14 мов. Франкові переклади не обмежені конкретним часом написання оригіналів — це період від ІІІ–ІІ тис. до н. е. — аж до початку ХХ ст. Перекладів авторів античної літератури у його доробку найбільше — 75 (Квінт Курцій Руф, Платон, Сапфо,Арістофан, Менандрта ін.).
Перекладацька діяльність Франка охоплює творчість різних народів та епох: староруські, староанглійські, старогрецькі, староіндійські, староісландські, старонімецькі та інш.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиПочала Леся Українка перекладати з юних років, а в кінці 80-х pоків разом з
ВідповістиВидалитисвоїми друзями, учасниками київського гуртка літературної молоді Плеяда, виробила
цілу програму перекладу творів письменників світу на українську мову [53, с. 79].
Першим поетичним перекладом Лесі Українки був уривок з поеми Адама
Міцкевича Konrad Wallenrod, надрукований у Львові в 10 книзі Зорі за 1887 рік. Якщо
порівняти цей переклад з оригіналом, то побачимо, що Леся Українка дає точний
переклад Міцкевичевої Piesni.
З цього часу Леся Українка інтенсивно працює в галузі перекладу. Особливо
плідними у цій ділянці були кінець 80-х та 90-і роки, хоч і в наступні часи аж до смерті
письменниця не залишала перекладацької роботи [94, с. 226].
Вона була активним організатором видання Світової бібліотеки українською
мовою. Ось лише невеличка частина тих авторів і творів, які, на думку 18-літньої
поетеси, треба у найближчий час перекласти: Байрона — Childe Harold’s Pilgrimage і
Manfred, Бальзака.Крім художніх перекладів, Леся Українка за замовленням Франка перекладала з
французької мови статті Моріса Верна про Біблію та Євангеліє, де давався на підставі
сучасних наукових даних критичний перегляд релігійних пам'яток.
Найбільш капітальною працею Франка-перекладача є "Фауст" Гете. Над цим перекладом письменник почав роботу ще в 70-ті роки. У 1875 р. в журналі "Друг" з'являються уривки з "Фауста". У 70−80-х роках Франко продовжує друкувати свої переклади з цього твору. Лише у 1881 р. він закінчує переклад першої ча¬стини "Фауста", додавши до нього докладні коментарі. В цьому ж році в журналі "Світ", у "Вістях літературних" з'являється по¬відомлення про те, що закінчено переклад "Фауста", і звернення до українського читача з проханням допомогти виданню цього перекладу і цим "зробити прислугу нашій літературі". Нарешті у 1882 р., після тривалого листування з цього питання з Белеєм і Драгомановим, переклад вийшов у світ під назвою "Фауст, трагедія Йогана Вольфганга Гете, ч. І, з німецького переклав і пояснив І. Франко".
ВідповістиВидалитиГоловний герой філософської трагедії у віршах – доктор Фауст – втілює в собі громадські мрії свого часу про всеосяжне пізнання світу. Прототипом літературного персонажа став реальний чорнокнижник Фауст, який жив наприкінці XV століття в Європі. Фауст Гете – насамперед, поет: людина, наділена незгасимою жагою до життя, прагненням до пізнання навколишнього його всесвіту, природи речей і власних почуттів. Подібно до класичних героїв романтизму, Фауст не здатний сприйняти щастя в його земній іпостасі. Захопившись чаклунськими танцями, він втрачає свою кохану і дочку. Герой Гете, якщо щось і втрачає в трагедії, то тільки самого себе – свої найкращі почуття (любов до Маргарити-Гретхен), свої щирі наміри (запобігти розливу води на родючих землях). Його захоплює життєва енергія Мефістофеля і власні мрії про прекрасне. Помиляючись і грішачи, він не боїться визнавати і намагатися виправити свої помилки, він не зупиняється в життєвому пошуку і тим самим приємний Всевишньому, який заявив ще на початку трагедії: «Хто шукає, змушений блукати». І рятується Фауст саме тому, що його життя «пройшло в прагненнях», що дозволили йому наблизитися до істини, зміцнитися духовно, зрозуміти, що головне – це дія, що несе добро і свободу людям. Знаменита трагедія Гете – унікальний твір, що піднімає на поверхню читацького сприйняття не тільки вічні філософські питання, але і ряд суспільно-наукових проблем свого часу. У «Фаусті» Гете піддає критиці недалеке суспільство,. Автор в особі Мефістофеля від душі знущається над німецькою системою вищої освіти. Наукова проблематика знайшла своє відображення у філософській суперечці Анаксагора і Фалеса, відстоюють різні точки зору походження світу – вулканічну і водну.
Усім відомо, що Франко перекладав з польської, німецької, італійської. Але мало хто знає, що І. Франко займався перекладом і древньоіндійських творів. Про знайомство I. Франка з "Ріґведою" та про форми рецепції цієї найдавнішої пам'ятки індійської літератури у творчості письменника досі не згадувалося у жодному з оглядів індологічних зацікавлень I. Франка. Така ситуація закономірна: власні переклади гімнів "Ріґведи" (які письменник готував для деяких видань) ніколи не друкувались як щось самостійне, а згадки про "Ріґведу" (хоча і численні) у наукових працях ученого легко губляться у величезному обсязі його писань.
ВідповістиВидалитиКількість Франкових перекладів з "Ріґведи" загалом незначна: 5 уривків (14 строф). Вони друкувались у двох виданнях: у "Передмові" до книги "Вибір декламацій для руських селян і міщан" (1898) письменник помістив гімн "До Варуни"Ці уривки не мають самостійного значення: вони не дають уявлення ні про гімн, з якого взяті (через свою фрагментарність), ані тим більше про "Ріґведу" загалом (через свою нечисленність). Iз цих причин важко робити якісь висновки про ті чи інші принципи перекладу гімнів, що їх дотримувався (чи не дотримувався) письменник. Питання про засади перекладу "Ріґведи" складне і дотепер до кінця не з'ясоване. Повний німецький переклад "Ріґведи" Германа Ґрасмана, яким користувався I. Франко, базувався, наприклад, (як і деякі інші сучасні йому переклади) на "алгебраїчній методі, яка полягала в тому, що автори їх в своїй інтерпретації РВ виходять із цілком абстрактних теорій і формул відповідностей" . Тому Франкові переклади "Ріґведи" можуть цікавити нас передусім як історико-літературний факт другої в нашому письменстві спроби (після Лесі Українки) подати український варіант гімнів.
"Ріґведа", як відомо, − це велике зібрання релігійних текстів, що включає 1028 гімнів, поділених на 10 циклів (мандал), і є одним із найдавніших зразків релігійної поезії у світовій літературі
Нещодавно я ознайомився з частиною повістю М. Гоголя „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, перекладений Л, Українкою. Леся Українка була не тільки чудовою поетесою, але й гарним перекладачем творів і віршів. Адже знала близько 11 мов: німецьку, французьку, латинську, давньогрецьку, італійську, англійську, іспанську, російську, польську, болгарську, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Поштовхом до початку перекладацької діяльності стали рекомендації М. Драгоманова. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових, драматичних творів і наукових праць.
ВідповістиВидалитиОдним з таких перекладів на українську мову був твір „Вечори на хуторі поблизу Диканьки” Н. В. Гоголя. Цей твір , наповнений народними повір’ями, фантастикою, казковими подіями, але важливо те, що звичайні людські істини, віра в добро й силу земну присутні в ньому. Добро тут завжди перемагає зло, користь і скнарість нака-зиваются, любов тріумфує над злими силами, підлість і низькість висміюються. Письменник доводить нам, що влада грошей не веде на щастя, що земні страсті лише допомагають людині потрапити під владу темних сил, що віра й християнські чесноти врятують людину завжди, у якому би складному становищі він не виявився. Л. Українка змогла відчути те, що хотів донести до нас автор і це відобразилось у чудовому перекладі цього твору. Вона дуже добре володіла мовою оригіналу і українською мовою, оскільки гарно перекладені рими і фразеологізми, а також слова, які легко сприймати і розуміти.
Більш за все у перекладацькій діяльності Лесі Українки мене вразило те, що цьому сприяла, як це не дивно, хвороба Лесі. Вона була змушена їздити на лікування в різні куточки Європи і це, як наслідок , сприяло глибокому знайомству з розвитком іноземних культур.
Отже, можна зробити висновок, що твори, вірші перекладені Л. Українкою мають гарну структуру і при цьому зберігається краса твору, прикладом був твір М, Гоголя, який як в оригіналі так і в перекладі зачаровує читача.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя.
ВідповістиВидалитиУ повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя.
ВідповістиВидалитиУ повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця.
Твір М. Гоголя "Зачароване місце", який переклала Леся Українка.Повість про життя.
ВідповістиВидалитиУ повісті описані спогади юного мрійника, захопленого морем. У ній розповідається про події та людей, кожен з яких вплинув на подальшу долю юного мореплавця. Геніальний Микола Гоголь вмів і пожартувати, і налякати. І ввсе це в одному флаконі. Повість "Закароване місце" є чудовим прикладом поєднання двох регістрів літератури. Це моторошна історія про те, як простий сільський дід під час свята сп'яну знайшов зачароване місце та скраб. От тільки дивні істоти, що жили в зачарованому місці, не дали забрати той скарб. З тих пір і на баштані щось несусвітнє родило. Леся Українка тут скотре продемонструвала свій талант перекладача. Її український переклад Миколи Гоголя чудово передає тональності стилю великого автора всім знайомих оповідок.
Нещодавно я познайомився з біографією Леся Українки. Мене здивувало , що її цілеспрямована і натхненна праця в царині художнього перекладу, на жаль, і досі достатньою мірою не оцінена, — значною мірою й тому, що увагу дослідників, природно, привертала ориґінальна творчість великої поетеси, автора поетичних драм світового рівня. Оскільки в її зрілій поетичній драматургії, за словами М.С. Грушевського, усе було, “немов якийсь титанічний хід по велетенських уступах, не рушених людською ногою, де кожний крок, кожний твір означав нову стадію, відкривав перед очима громадянства нашого все нові перспективи мислі, все нові обрії образів”5, неможливо говорити про витоки цієї геніальної творчості, не згадавши про її природне підґрунтя: світову культуру, глибоко і органічно засвоєну українською поетесою ще з дитячого віку (і в цьому також була першорядна заслуга Олени Пчілки). Крім читання, домашнього навчання і дитячого “театру” (в родині Косачів діти гралися в лицарів і героїв, в “Іліаду” та “Одіссею”, причому маленька Леся в цих грищах, як правило, була Андромахою6), для майбутньої поетеси починаючи з 13-річного віку дедалі більшого значення набував художній переклад. Перекладацька праця Лесі Українки тривала близько двадцяти п’яти років. Хронологія її робіт у царині перекладу певною мірою проливає світло на те, що реально означав і яке місце займав художній переклад у творчому контексті Лесі Українки.
ВідповістиВидалитиМолодці!!!!!! Дякую за відповіді!!!
ВідповістиВидалитиToп😂
ВідповістиВидалити