Зарубіжна література 9 клас Тема:"Проблеми життя і смерті, любові й відданості у творі Е.В.Сігела«Історія одного кохання».

Хіба є щось сильніше від любові? Так, любов прощає і бореться до кінця. Зазвичай вона перемагає, коли ти впевнений у ній і в собі теж.

                                                                                      Дара Корній « Гонихмарник»

Кажуть, що справжнє кохання дається раз у житті. І головне – не проґавити його, не пройти мимо. Недарма слово «кохання» є деякою мірою протиставленням до слова «смерть», адже кохання – це життя, рух уперед, коли хочеться вдосконалюватися, жити і дихати, коли здається, що ти не ходиш, а просто літаєш над землею, що в тебе виросли крила.

 Сьогодні у нашому житті можна часто почути, що кохання немає або що краще виходити заміж по розрахунку, ніж за кохану людину. Але я не можу з цим погодитися. Життя без любові, звичайно, можливе. Але яким воно буде? Сірим і монотонним. Нецікавим і беззмістовним. Коли люди кохають одне одного, вони однаково думають, однаково мріють, однаково бачать світ. Антуан де Сент-Екзюпері сказав, що кохати – це не значить дивитися один на одного, це значить – дивитися в одному напрямі. Коли бачиш закоханих, здається, що вони розуміють один одного без слів. А ще я впевнена, що справжнє кохання вічне. Я знаю людей, які прожили разом все життя, і сьогодні, коли вони дивляться одне на одного, в їхніх очах стільки тепла і ніжності, стільки любові, що дух перехоплює. Кохання сильніше за смерть! Саме воно допомогло стільком воїнам повернутися додому з війни, саме присутність дорогої людини інколи повертає до життя, здавалося б, безнадійного хворого. Саме завдяки коханню, врешті-решт, народжуються діти.

Кохання - морально-естетичне почуття, яке виражається в самозабутньому і безкорисливому ставленні до певної особистості.

Соціологи тлумачать кохання як зустріч двох людей, які органічно доповнюють одне одного, а психологи трактують кохання як шлях подолання самотності, прояв бажання піклуватися про іншого, як про самого себе.

Закоханість — сильне людське почуття (комплекс почуттів), об'єктом якого є інша особистість.

Закохана людина сприймає об'єкт своїх почуттів як ідеальний естетичний образ, знаходячи в ньому красу, індивідуальність, підкорювальну силу та багатий духовний світ. Унаслідок цього часто поза увагою опиняється справжня сутність людини, а ідеалізовані її тілесні, духовні якості вважають єдиним об'єктом бажання, естетичного споглядання, джерелом естетичної насолоди.

 Кохання або любов - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.  (Тлумачний словник)

Анонс роману “Історія одного кохання”.

  У романі Еріка Сігала описана історія кохання юнака і дівчини, сина мільйонера  до дочки бідного італійського емігранта. Вони зустрілися випадково – майбутній юрист, один з кращих в Гарварді, і студентка музичного коледжу, примхлива і взагалі дуже вже розумна  як для дівчини. Вони познайомилися, закохалися, одружилися, стали жити. Іноді сварилися. Мріяли про дітей, але життя розсудило інакше. Звичайна історія. Вічна, як світ. І немає в цій книзі ніякої вульгарності і немає зайвої сентиментальності, просто любов, ніжність, надії і взаємна підтримка двох люблячих людей.

Проблеми, які порушено в творі:

- сила кохання і неможливість існування без нього

- стосунки батьків і  дітей

- вплив мистецтва на людину

- життя і смерть, добро й зло

Словесне малювання

Дженні Кавіллері

"чотириокий  Гризун  Науки"

"надлюдина в спідниці"

"А от вбрання її не викликало в мене захвату; як на мій смак, воно було аж надто богемне."

"Я американка італійського походження"

"А курси лекцій слухає такі, що на них простий смертний не потикається"

"..ти належиш до династії мільйонерів, а я соціальний нуль"

"Та це ж мала  Кавіллері , гордість і окраса нашої вулиці !"

"Ти любиш ставити на місце інших , але не любиш, коли на місце ставлять тебе"

Олівер Беррет

"... я ж бо  звик скрізь бути першим. Гени, фамільна спадковість! "

"... того, що вигляд у вас такий: багатий, та дурний..."

"От і не  вгадали. Я бідний і розумний"

"... занесений до Списку пошани деканату за успіхи у навчанні"

"Боже, як я ненавиджу, коли мене так називають. Ненавиджу отой "титул" і схований у ньому принизливий натяк на різницю між мною і старим"

- Якщо ти одружишся з нею тепер, у тебе не зостанеться ні цента за душею.

- Татуню, в мене зостанеться душа. Але ти не знаєш, що таке душа.

4.Схарактеризуйте образи головних героїв.

\

Дженні	Олівер
Спільне Наполегливість, розум, атеїсти, підтримка один одного, сильні духом
Відмінне
Займається музикою Вперта Бачить у всьому позитив	Грає хокей Гордий Затятий Не хоче визнавати очевидні речі (батько його любить)

Робота з текстом.

Дженніфер:

- відмовилася від навчання в Парижі;

- викладає в приватній школі;

- боротьба з бідністю “Наше щоденне життя протягом перших трьох років можна змалювати одним словом: скрута. Від ранку до ночі ми думали тільки про те, як нашкрябати грошей на найпотрібніші речі”.

- “Навіть найпростіше рішення мало бути затверджене бюджетним комітетом...”;

- самі готували їжу “ ...перечитавши всі куховарські книги, навчилася робити томатну приправу, що мала божественний смак..”

- “Ходи без мене. Я нічого не тямлю в регбі...”

-”-Хто платить за твою квартиру?...

-Подумаєш! Скоро я стану незалежний від тебе....

- Ні, Шпаргалето, ти будеш залежний від мене довіку”

- “ Олівере! Я не те, що кохаю тебе. Я дуже, дуже тебе кохаю”.

- “Я не хочу в Париж. Мені не потрібний Париж. Мені потрібний ти”.

- “Що б  ти хотіла взяти з собою?

- Тебе.”

Оллівер:

- “Наш медовий місяць ми провели на яхті разом з дітьми...Я керував тридцятишестифутовим “родсом”... Дженні була дитячою вихователькою...”;

- одне до одного ми ставилися чутливо. Я кажу “чутливо”, бо мені слів, щоб змалювати, що означає кохати Дженніфер Кавіллері і бути її коханим...”

- “ ....довелося покласти кінець мало не всім колишнім знайомствам..”;

- “...ми навіть не ходили на матчі з регбі...  квиток коштував шість доларів, отже, треба було б викладати по дванадцять доларів щоразу ...проте щосуботи я ставив біля себе транзистор, слухаючи ревище уболівальників... ”

- “лист прийшов із запізненням... я помчав у школу до Дженні”

- “ -Я завдячую тобі з біса багато чим.

- Ти кажеш неправду...

- Неправду?

- Ти зобов’язаний мені всім”.

-”Я звелів своїй дружині-відьмі, щоб вона негайно відкрила рахунок і почала тринькати гроші”;

- “Я прокидався зранку і згадував — Дженні ще зі мною Ще зі мною”.

-”Тату. Тату позич мені п’ять тисяч доларів. Дуже треба”.

Незважаючи на трагічний кінець, ця книга змусить повірити в реальну любов. Ця книга як приклад того ЯК треба любити і ЩО робити з цією любов'ю. Коли скептики говорять, що ідеальних пар не буває, бо це романтичний міф, смію заперечити, що в житті такі пари є. Хоч і не такі яскраві, як у літературі чи в кінематографі, бо життя – це все-таки не література, воно складніше й заплутаніше за найскладніший роман. Тому сучасні  Олівери та Дженні ходять серед нас, ревнують, страждають і переживають великі пристрасті. Та їхні пристрасті недоступні для сторонніх очей, як усе глибоко інтимне, сховане від чужих поглядів.

 Такі твори навчають нас цінувати своє життя, ловити в ньому кожну мить, кожну секунду проживати із задоволенням та з користю. Бо інакше, може бути занадто пізно щось сказати, зробити, запропонувати…

Домашнє завдання.

Написати есе на тему: “Любов — це коли ні про що не жалкуєш” (за твором Еріка Сігала ).