Українська мова 10 клас Тема:"Види дієслів (доконаний і недоконаний), творення їх, вживання одного у значенні іншого. Часи дієслів (теперішній, минулий, майбутній), творення їх. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), творення їх".  

Шановні мої десятикласники, ми продовжуємо працювати із дієсловом. Сьогодні будемо говорити про види, часи та способи дієслів.

Види дієслів

Доконаний	Недоконаний
Вказує на завершену дію і відповідає на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Ці дієслова не мають форми теперішнього часу.	Вказує на незавершену дію і відповідає на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити?
намалювати, перейти, зіскочити, затримати	малювати, іти, скакати, затримувати

 Зверніть увагу!

1. Форми одного виду творяться від форм іншого виду за допомогою різних способів:
1) додаванням і відкиданням префіксів (світити – засвітити, вабити – привабити);
2) заміною, додаванням чи відкиданням суфіксів (повторювати – повторити, допомагати – допомогти);
3) чергуванням звуків у корені (збирати – зібрати);
4) зміною наголосу (розки́дати – розкидáти, скли́кати – скликáти);
5) зміною коренів (брати – взяти, ловити – упіймати, заходити – зайти).

2. Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова із суфіксом -ува- переважно іншомовного походження: атакувати, гарантувати, наслідувати, організувати, телефонувати тощо. Ці дієслова виявляють своє видове значення у контексті.

2.  Часи дієслова

Основу інфінітива виділяємо в неозначеній формі дієслова після відкидання суфікса –ти: принести.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС.

Дієслова у формі теперішнього часу означають дію, яка збігається з моментом мовлення: роблю, каже, розповідають, говорю.

Змінюються за числами (однина, множина) та особами (І, ІІ, ІІІ). Бувають лише недоконаного виду.

Особа	Однина	Множина
І	-у (-ю) Несу, читаю, сушу, стою	-емо (-ємо), -имо (-їмо) Несемо, читаємо, сушимо, стоїмо. Форми без кінцевого о (ходим, говорим, пишем) допускаються лише в поезії та в розмовному стилі.
ІІ	-еш (-єш), -иш (-їш) Несеш, читаєш, сушиш, стоїш	-ете (-єте), - ите (-їте) Несете, читаєте, сушите, стоїте
ІІІ	-е (-є), -ить (-їть) Несе, читає, сушить, стоїть	- уть (-ють), -ать (-ять) Несуть, читають, сушать стоять

КУЛЬТУРА мовлення. Наголошуймо правильно! Нести - несемо, несете, несла, несли, нестиму. Везти - веземо, везете, везла, везли, везтиму. Вести - ведемо, ведете, вела, вели, вестиму.

МАЙБУТНІЙ ЧАС ДІЄСЛОВА.

Дієслова у формі майбутнього часу означають дію або стан, які відбуватимуться вже після моменту розмови про них: зроблю, скажу, розповідатиму, буду говорити. Змінюються за особами (І, ІІ, ІІІ) та числами (однина, множина).

Розрізняють форми майбутнього часу доконаного й недоконаного видів.

Дієслова доконаного виду мають просту форму майбутнього часу (що зроблю?): прочитаю, розкажу, напишу, занесу, висушу. У простій формі доконаного виду дієслова мають такі ж особові закінчення, як і дієслова теперішнього часу.

ПРОСТА ФОРМА        Що зроблю?
Особа	Однина	Множина
І	-у (-ю) Занесу, прочитаю, висушу, постою	-емо (-ємо), -имо (-їмо) Занесемо, прочитаємо, висушимо, постоїмо
ІІ	-еш (-єш), -иш (-їш) Занесеш, прочитаєш, висушиш, постоїш	-ете (-єте), - ите (-їте) Занесете, прочитаєте, висушите, постоїте
ІІІ	-е (-є), -ить (-їть) Занесе, прочитає, висушить, постоїть	- уть (-ють), -ать (-ять) Занесуть, прочитають, висушать постоять

Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу: складну (що робитиму?) і складену (що зроблю?).

Складна форма утворюється додаванням до неозначеної форми особових закінчень –му, -меш, - ме, -мемо, -мете, -муть (залишок архаїчного слова йняти). Особові закінчення дієслів недоконаного виду складної форми майбутнього часу.

СКЛАДНА ФОРМА       Що робитиму?
Особа	Однина	Множина
І	-му носитиму	-мемо  носитимемо
ІІ	-меш носитемеш	-мете носитемете
ІІІ	-ме носитиме	- муть носитимуть

Складена форма утворюється сполученням неозначеної форми і допоміжного дієслова бути.

Трапляється, що допоміжне дієслово бути та неозначена форма дієслова, які утворюють складену форму майбутнього часу, розділені в реченні іншими словами: Буду я навчатись мови золотої (А. Малишко). Буде в пісні жить моя душа (П. Воронько). Інколи у складеній формі майбутнього часу одного допоміжного слова бути стосуються двоє і більше дієслів у неозначеній формі: Чи довго ми будемо блукати і шукати? (Леся Українка). Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти (Народна творчість).

Особові закінчення дієслів недоконаного виду складеної форми майбутнього часу.

СКЛАДЕНА ФОРМА        Що буду робити?
Особа	Однина	Множина
І	-у Буду носити	-емо  Будемо носити
ІІ	-еш Будеш носити	-ете Будете носити
ІІІ	-е Буде носити	- уть Будуть носити

МИНУЛИЙ ЧАС ДІЄСЛОВА.

Дієслова у формі минулого часу означають дію або стан, які відбулися до моменту розмови: розказав, пояснила, здивувало, мандрували.

Дієслова минулого часу змінюються за родами (в однині) та числами: розповів, розповіла, розповіло, розповіли. Бувають доконаного і недоконаного видів. 

Зверніть увагу! Дієслова минулого часу не змінюються зо особами, на особу у формах минулого часу може вказувати особовий займенник (Я розповів цікаву історію. Він розповів цікаву історію. Ти розповів цікаву історію).

Творення дієслів минулого часу. 

• Утворюються додаванням до основи інфінітива (без –ти, -ть) суфікса –в- у чоловічому роді (малював, писав) та –л- у жіночому, середньому родах і в множині (малювала, малювало, малювали; писала, писало, писали).

• Для дієслів чоловічого роду утворюється без суфікса, якщо основа неозначеної форми закінчується на приголосний: біг-ти — біг, нес-ти — ніс, допомог-ти —допоміг. Винятки: мести – мів, брести – брів, плести – плів.

У дієсловах минулого часу без суфікса відбувається чергування голосних: [о] – [і], [е] – [і] в корені: рости – ріс, нести – ніс, могти – міг.

Дієслова із суфіксом –ну-, що означають одноразову чи раптову дію, мають одну форму: стрибнути – стрибнув, крикнути – крикнув. Дієслова із суфіксом –ну-, що означають тривалу недоконану дію мають паралельні форми: мерзнути – мерз – мерзнув; мокнути – мокли – мокнули. Більш уживана в літературній мові форма без суфікса.

У дієсловах минулого часу в жіночому і середньому родах однини та в множині наголос падає на останній склад: почала, почало, почали. 

Стилістичні особливості. Зі стилістичною метою може вживатися один час замість іншого.

• Щоб наблизити до слухача події, надати розповіді більшої виразності, вживають теперішній час замість минулого. НАПРИКЛАД: Приходжу я вчора додому й бачу диво.

• Близьке майбутнє передають формами теперішнього або минулого часу, підкреслюючи впевненість у тому, що дія обов'язково відбудеться. НАПРИКЛАД: Від'їжджаю через годину.

• Майбутній час у значенні минулого виражає раптову, несподівану дію або передає дії, що повторюються. НАПРИКЛАД: Піднявся лев могучий, як на лапи стане, та як зареве, аж волосся в'яне! (С. Руданський).

ВИСНОВОК. Часи дієслова.

час	якого виду буває дієслово	за чим змінюється
минулий	доконаного, недоконаного	за числами, родами (в однині)
теперішній	недоконаного	за числами, особами
майбутній	доконаного, недоконаного	за числами, особами

  Способи дієслів

Лексичне значення. СПОСОБИ ДІЄСЛІВ (дійсний, умовний, наказовий) - відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності. 

ДІЙСНИЙ СПОСІБ виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбувалися чи відбуватимуться, відповідають на питання що роблю? що зробив? що робитимемо? та ін. Зорі світять, серед неба горить білолиций, верба слуха соловейка, дивиться в криницю (Т. Шевченко). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в дійсному способі змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), у теперішньому та майбутньому часі за особами (перша, друга, третя), у минулому в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній).

УМОВНИЙ СПОСІБ виражає дію чи стан, бажані або можливі за певних умов, відповідають на питання що зробив би? що робила б? що зробили б? та ін. Пішов би я в Україну, пішов би додому... (Т. Шевченко). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в умовному способі змінюються за числами (однина, множина), в однині за родами (чоловічий, жіночий, середній). 

Творення. Дієслова умовного способу творяться додаванням до форм минулого часу частки би (б), частку пишуть окремо від дієслів, при цьому після голосного вживаємо б, а після приголосного – би (співав би, співала б, співали б).

Частка може стояти після дієслова: Чи жила б Україна без кобзи-бандури? (І. Коваленко) або перед ним: Він би робив, та рукава болять (Народна творчість). Частка би (б) може бути відділена від дієслова іншими словами: Я б навіть сонцю одягнула вінок із житніх колосків! (Л. Рубан).

НАКАЗОВИЙ СПОСІБ виражає наказ, прохання, пораду, заклик до виконання дії, відповідають на питання: що роби? що зроби? що робімо? що зробімо? що робіть? що зробіть? Чесним словом лікуйся. (В. Кочевський). 

Морфологічні ознаки. Дієслова в наказовому способі змінюються за особами (перша, друга, третя) й числами (однина, множина).

Творення. Форми дієслів наказового способу творяться від основ теперішнього і майбутнього простого (доконаний вид) часу. Дієслова наказового способу мають прості форми у І особі множини (ми), ІІ особі однини (ти) та множини (ви). Складені форми мають у  ІІІ особі однини (він, вона, воно) та множини (вони).  

Дієслова наказового способу утворюються: 

Наказовий спосіб	ОДНИНА	МНОЖИНА
І особа ми		закінчення -імо (-ім) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: берімо(ся), розвіймо, зітрімо
II особа Ти, ви	Закінчення –и до основи теперішнього часу в дієсловах із наго­лошеним закінченням або в дієсловах, основа яких закінчується збігом двох приголосних: роби, провітри. В інших випадках тільки чиста основа: кинь, малюй, дозволь, маж.	Додаємо закінчення –те (-іте) до основи теперішнього часу, закінчення може уживатися з афіксом -ся: беріть(ся), розвійте, зітріть
ІІІ особа Він, вона, воно, вони	Спонукальна частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай бере,  нехай повернеться	Частка хай, нехай до основ теперіш­нього (недоконаного виду або майбутнього простого (доконаний вид) часу: хай беруть, нехай повернуться.
	У творенні форм наказового способу не вживають дієслово давайте. Ви­рази типу давайте запишемо, давайте привітаємо не є нормативними.

Стилістичні особливості. Трапляється, що форми одного способу дієслова вживають у значенні іншого:

• форми другої особи теперішнього часу дійсного способу можуть уживатися у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає заперечень: Лагодь, сину, сани, відвезеш ялинку (М. Коцюбинський);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію: Інші бігають, кричать, а ти вечеряти подай, посуд перемий. .. (Панас Мирний);

• форми наказового способу можуть уживатися у значенні умовного: Не будь нас, ніхто б тої науки й не нюхав (О. Довженко),

• неозначену форму дієслова (інфінітив) у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності: Вирушити негайно;

• для пом'якшення тону наказу, прохання в значенні наказового способу вживаємо форми умовного способу або дійсного. Чи не продали б ви, чоловіче, тієї ялинки? (М. Коцюбинський).

А тепер до тестування!!!